Анатолій Звіжинський

Ковальська справа переживає зараз не кращі часи. Роботи й матеріали дорожчають, технології розвиваються й здешевлюють штамповане масове виробництво, відтісняючи старовинні ремесла на маргінеси ринку. Виставка дає зрозуміти, що мистецтво, на відміну від ремесла, долає кризи, розвивається далі. Мистецтво зникне хіба з людством, а отже ніколи.
21.05.19 | Львів | Штука
Кожен автоматично потрапляє-вступає в залежність/взаємодію з територією, де він народжений, живе, працює, яка, знову ж таки автоматично, формуватиме його ментальність.
Для львівських, варшавських, краківських артистів та обивателів довоєнний Станиславів був «перелазом до Карпат», проміжним пунктом на шляху до барвистої екзотики гір.
У Центрі Сучасного Мистецтва (Івано-Франківськ) відкрилась виставка творів українського сучасного мистецтва зі збірки Zenko Fоundation    
Цей рік для Сергія Григоряна став логічним продовженням мистецьких перегонів, розпочатих пару років тому, коли молодий автор почав радикально змінювати свій художній спосіб мислення. Тепер Сергій впевнено набирає темп і знаходить розуміння в конкурентному, жорсткому мистецькому середовищі. Перелік виставок, де цього року були представлені його роботи, говорить сам за себе: «Чеч (потік).
У франківський галереї «Арт на мур» відкрилася виставка живопису «Любофф брутальна» Едуарда Ніканорова. Художник облюбував цей гламурний простір і майже щорічно з 2012 року робить тут презентації своїх нових творів. Цього разу виставка присвячена дещо незвичному трактуванню одного з основних людських почуттів. Химерні композиції з міфологічними героями, яскрава колористика, вигадлива лінійна орнаментика привертають увагу молодих (і не тільки) відвідувачів галереї, котра цього року відсвяткувала своє перше п’ятиріччя.  
Його ім’я знайоме в Івано-Франківську всім, хто в тій чи іншій мірі перетинався з мистецтвом. Хоча насправді небагато з його учнів займаються малюванням й дотепер, але уроки рисунку, живопису, композиції в Ореста Заборського не минули даремно ні для кого. Сам Орест Мар’янович тепер не часто бере пензля до рук. Хіба хтось замовить картину, переважно на подарунок. Але в робітні митця багато творів, є що показати. Навіть треба, бо в музеях міста його робіт немає. Все життя займаючись малярством, художник мав лишень одну велику персональну імпрезу, в далекому 1986 році.
Кількарічна співпраця Миколи Джички (івано-франківського художника, культуртрегера, керівника мистецького об’єднання «Форумс») з німецькою формацією KulturAktiv цього року продовжилася втіленням двох знакових проектів.  Художники з Дюссельдорфа, Дрездена, Ейндговена презентували свої твори на фестивалі «ПОРТОФРАНКО» в Івано-Франківську. А українські митці взяли участь у бієнале сучасного мистецтва OSTRALE в Дрездені.    
Два художника незалежно один від одного, в різних локаціях представили персональні проекти, котрі мали б активізувати мляву містечкову ситуацію франківського арт-ринку. Мирослав Яремак та Ярема Стецик, добре знані місцеві культуртрегери та аніматори, цього разу взялися загравати з маркетингом.  
У «відкритий порт» мистецтва, на який перетворився «комплекс споруд Палац Потоцьких» в Івано-Франківську в середині червня 2017-го, під час фестивалю сучасного мистецтва «ПОРТОФРАНКО», могли потрапити всі бажаючі. Лише за 1 S (25 грн.). Незважаючи на платню, охочих потрапити у Порт Палац було навіть забагато. На території колишньої резиденції розташовувалася музична сцена, де відбувалися акції розділу «Поезофонія» та виступали Dj. Поруч працювали фуд-корти, а для дітей облаштували дитячий майданчик.