Виставка «МоЯ ТАЄМНИЦЯ» відомого івано-франківського концептуаліста і перформера Мирослава Яремака в галереї «Арт на мур» Івано-Франківського ТЦ «Бастіон» здивувала більшість відвідувачів вернісажу своєю провокативною ніжністю.
Вельми дивна, але доволі симптоматична виставка-жест пропонує відсутність звичних мальованих чи фотографованих образів, чіткого асоціативного візуального ряду, а натомість – надмір малочитабельних статистичних текстів. Отже, в залах, де звикли бачити, ну якщо не кондовий фігуратив чи «прогресивну» абстракцію, то, принаймні, солодкавий салонний портретизм чи «терапевтичну» графічність маніакального сюрреалізму, витворилась драстична порожнеча. Відвідувачі спостерігають матові типографські плівки А3 формату з надрукованими на них текстами CV митця, маніфестом та схемою експозиції. Це все? Пощо така зарозумілість?...
Здавалося, ера концептуального мистецтва давно канула в Лету і таким ходом думок нікого не здивуєш і не зачепиш. А задекларовані художником навернення до понять довіри та відповідальності хіба розсмішать обивателя. В часи, коли зраджувати, "розводити", "кидати" стало нормою не те що життя, а загалом державної політики та будь-якого притомного бізнесмена, говорити про «декоративні» християнські чесноти – хіба хитрий спосіб надурити вас ще раз. У чому ж тут мистецтво? Що можна купити з цієї виставки? І скільки воно вартує?
Мирослав Яремак через статистичні таблиці звітує перед нами про пророблену ним впродовж більш ніж 20 років роботу художника-концептуаліста. Підсумовує створене. Перелік виставок. Перелік перформансів. Перелік нагород і відзнак. Він жартує? Звітуючись перед глядачем у дні свого п’ятдесятиліття, митець мовчки запитує у нас, чи ми так само плідно і динамічно розвивали свої смаки та інтелект, змінювалися духовно, цікавилися життям і мистецтвом, щоби зараз адекватно його розуміти і реаґувати на артефакти?
Стерильний, холодний мінімалістичний roomspace виставки нагадує лікарню. Або лабораторію. Клініка, одним словом. Нездоровість стану. Хворобливість ситуації, в якій живемо. Як сприймати сучасне мистецтво в країні, де воно ніби і є, але ніхто не зауважує? Відсутність державних музеїв, галерей, нагород чи стипендій (за винятками, що підтверджують правило, – київські «Мистецький Арсенал» та Інститут Проблем Сучасного Мистецтва) залишають його на марґінесах. Зрештою, як і мистецтво взагалі в убогій країні. Та реакція перших глядачів виставки вселяє сподівання на краще. Пацієнт радше хворий, аніж мертвий. Найбільше обурених і невдоволених було серед колег по цеху. Найбільше зацікавлених – серед знайомої і незнайомої молоді, багато запитань, зауважень, спроб зрозуміти, що це, бажання відвертого діалогу. Можливо, не все так кепсько в королівстві датськім?
Мирослав Яремак вже давно працює з темами, що провокують створення взаєморозуміння між митцем і соціумом, між творчим началом і праґматичністю побуту. «Альтернативний мер», «Ходить гарбуз по городу», «Вісім запитань до художника М.Яремака» – мистецькі акції, що досліджували місце художника в цьому світі, в цьому місті. Еnfant terrible, блазень, мудрець чи декоратор дійсності? Етика чи естетика, що важливіше сьогодні? Яка роль ідеології в таких вчинках? А яка ідея? «Навіщо поет в цей убогий час» – питав колись Гельдерлін у свого народу. Можливо, «МоЯ ТАЄМНИЦЯ» привідкриє для когось завісу перед невідомим.
Насамкінець, потрібно зауважити, що дана виставка є римейком однойменного проекту, виконаного для Тижня актуального мистецтва у Львові в 2009 році.
PS. Виставка працює 12 днів, по три години на день, з присутністю автора. Можливі зміни в експозиції. Можливі зміни в концепції.
Чи врятують художники світ від краси?
08.05.2013