Петро Порошенко ставить на неофітів. Головою Адміністрації Президента він призначив людину, яка не має досвіду роботи у владі, яка майже не має політичної біографії, — Бориса Ложкіна. В середині 90-х Ложкін був депутатом місцевого рівня у Харкові, й сам невдовзі згадував, що облишив політику, бо йому було цікавіше провадити бізнес, а конкретно медіа-бізнес. Проте запрошення в АП від Петра Порошенка хоч-не-хоч, а занурює успішного бізнесмена в політику. Це призначення, можливо, задає керунок подальшим кадровим рішенням Порошенка. Наразі він ставить на позапартійність, менеджмент і лояльність.
Призначення Ложкіна головою АП експерти називають експериментальним
Визнаний Росією
Тепер в Україні жартують: державою керує мільярдер, а офісом голови держави — мультимільйонер. За версією журналу «Кореспондент», Борис Ложкін посідає 70 місце в рейтинґу найбагатших українців й володіє статком у $144 млн. Отож виклик, який стоїть перед Ложкіним, рівно як і перед Порошенком, — не допустити конфлікту інтересів і опанувати спокусами, що їх породжують їхні посади.
Великою проблемою є брак досвіду в Ложкіна. Частина експертів вважають, що Борис Ложкін завдяки своїй працездатності швидко ввійде у справи на Банковій, а неординарність підходів дозволить посилити роботу АП. Допомагати йому має Олег Рафальський, якого Порошенко призначив другим заступником голови адміністрації (перший заступник — «батьківщинівець» Геннадій Зубко). Рафальсикй — досвідчений чиновник, який починав працювати в АП ще за Леоніда Кучми (керівником управління внутрішньої політики) і був заступником голови адміністрації за президентства Віктора Януковича. На його плечах — забезпечити спадковість у роботі великої адміністративної машини.
Повертаючись до Ложкіна, Порошенко співпрацював з ним від 2010 року: вони видавали журнал «Кореспондент» та решту продуктів компанії KP Media. Перед тим нинішній голова АП розвивав корпорацію UMH group, яка починала розбудовуватися переважно з «жовтих» медія, і досяг з нею великих успіхів не лише в Україні, а й у Росії. У 2008 році Ложкіна назвали кращим медіа-менеджером Росії, торік він отримав почесну грамоту Ради федерації РФ за внесок у розвиток російських ЗМІ. З огляду на нинішню аґресію Москви проти України, такі нагороди не назвеш прикрасою для біографії…
В колі спілкування Ложкіна є і ті, чий досвід переймати дуже не бажано
Активіст Ігор Луценко розкритикував призначення Ложкіна Порошенком й назвав того «одним із головних русифікаторів України». «У його медіа-імперії — купа українофобських жовтих видань з величезними тиражами (звісно, не всі «плінтусного» рівня, але ж). Без перебільшення: якщо б не було Ложкіна з його активами, Україна була б іншою, українська мова була б значно популярнішою. І українська преса — не такою жовтою, деінтелектуалізованою, замкнутою в російському фарватері», — вважає Луценко, депутат нової Київради від «Батьківщини».
З «П'ятого каналу» — до п'ятого президента
Загалом Петро Порошенко не квапиться з кадровими рішеннями. Скажімо, Олександру Турчинову в перші дні виконання обов'язків довелося підписувати цілі стоси кадрових указів. Порошенко плавно переймає адміністративну структуру — до речі, й без того досить хитку, — уникаючи наразі категоричних кроків. Напевне, він використає напрацювання Турчинова й не местиме власним віником аж геть «по-новому».
Зокрема, Порошенко до цього часу не озвучив своїх висуванців на посади міністра оборони та закордонних справ, тому Михайло Коваль і Андрій Дещиця наразі залишаються виконувачами обов'язків. З одного боку, Коваль зібрав за час своєї роботи широкий пласт критики, але зміна керівництва в Міноборони «на переправі» може виявиться для держави надто ризикованою. Замість Дещиці в міністри прогнозували Валерія Чалого: відомий фахівець постійно супроводжував (і супроводжує) Порошенка в контактах з іноземними делеґаціями. Цього тижня потенційним керівником МЗС почали називати іншого дипломата — посла Україні в Німеччині Павла Клімкіна. Тож Дещиця, на якому кілька місяців поспіль тримався тягар переговорів з Євросоюзом про асоціацію та залагодження конфлікту з Росією, найімовірніше піде з посади.
Нещодавно соратник Порошенка Юрій Луценко оголосив, що новий президент має намір висунути на посади в «силовому» блоці позапартійних професіоналів. Зокрема, під «скорочення» може піти Генпрокурор Олег Махніцький, призначений за квотою «Свободи».
Святослав Цеголко — призначення, яке під критику не потрапляє. Журналіста назвали «совістю професії»
Наразі кадрові укази Петра Порошенка стосувалися лише до Адміністрації Президента. Так, Державне управління справами (контору, що опікується резиденціями, матеріальним забезпеченням чиновників, відомчими санаторіями тощо) очолив Сергій Березенко — колишній радник Леоніда Черновецького, член виборчого штабу Порошенка. Прес-секретарем Президента призначено відомого журналіста з «5 каналу» Святослава Цеголка, вихідця з Львівщини. Цеголко заявив, що вбачає свою місію «у підтриманні максимальної відкритості і прозорості роботи Президента».
З'явилася в Адміністрації Президента і нова посада — перший помічник президента. Обійняв її теж давнішній товариш Петра Олексійовича (зійшлися на ґрунті дипломатичної служби за президентства Ющенка) екс-посол України в Норвегії Юрій Онищенко.
«Z» попросив прокоментувати перші кадрові кроки Петра Порошенка експертів — політолога Сергія Тарана та політичного оглядача Тараса Козуба, який перед продажем холдинґу UMH «молодоолігарху» Сергію Курченку працював у «Комсомольській правді».
Сергій ТАРАН:
ГОЛОВНЕ — УНИКНУТИ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ
Я нормально ставлюся до того, що Адміністрацію Президента очолила людина без досвіду. Не бачу проблем у тому, що особи, котрі не є політичними фіґурами, йдуть на адміністративні посади. Голова адміністрації не має займатися політикою — це має робити насамперед президент. Щодо досвіду, то менеджмент — він і в бізнесі, і в політиці менеджмент. Менеджери від бізнесу, можливо, навіть сильніші, ніж менеджери із державного управління. Не це найбільша проблема. А основне — щоби відділити бізнес від влади. Коли підприємець іде на державну посаду, то ні в кого не має виникати питань щодо джерел його прибутків, його витрат, прозорості декларації. На Банковій це мають усвідомити. Діяльність керівників у АП має бути такою, щоб не можна було підозрювати конфлікт інтересів. Порошенко вже казав про те, що має намір продати бізнес. Це може бути добрим прикладом для всіх службовців.
Інші призначення в Адміністрації Президента оцінюю як професійні. Затвердження прес-секретаря — абсолютно вдале.
– Чи не здається Вам, що кадрова політика Президента наразі дуже повільна? З чим пов'язана пауза?
– Ця пауза довго не триватиме. Бо в Порошенка в нинішніх складних умовах просто нема часу баритися. Думаю, вичікування пов'язане з переговорами про мирне вреґулювання конфлікту на Донбасі. Їхній перебіг впливатиме на кадрову політику Банкової. Наразі не закриті окремі посади — керівників «силових» відомств, міністра закордонних справ. Беруся спрогнозувати, що до кінця тижня стане зрозумілою перспектива перемовин — і будуть конкретні кадрові рішення.
Тарас КОЗУБ:
ЛОЖКІН ЗНАЄ ПІДХОДИ
Призначення Ложкіна — це експеримент, і експеримент доволі ризикований. У Бориса Євгеновича нема досвіду роботи у сфері державного управління. Він тільки на початку 90-х був депутатом міськради в Харкові: на зорі своєї кар'єри намагався «сходити у політику» — йому там не сподобалося, він вирішив займатися бізнесом.
Так, у Бориса Ложкіна є високопоставлені друзі. Коли я працював оглядачем у «Комсомольській правді», то часто, спілкуючись із політиками різних таборів, із представниками владних структур, чув фразу: «Ну, ви ж розумієте, ми з Борисом Євгеновичем товаришуємо…». Це не впливало на мою роботу — але свідчило про його впливи; і це дозволяє говорити про те, що його поважають.
Загалом, Борис Євгенович — це профі, він вміє працювати по-європейськи. По-іншому він і не зміг би працювати, бо медіа-бізнес завжди перебуває під пильним оком і вимагає прозорості. Це не «брудний» газовий бізнес — тут мусиш бути конкурентним і грати за чесними правилами.
Ложкін відкритий для звичайних підлеглих, з ним можна було спілкуватися напряму. Він запровадив у колективі наради в «акваріумі» — кімнаті з прозорими скляними вікнами. Уміє знайти підхід до людей, мотивувати працівників. Друзі з партнерського видання розповідали, що він колись проплатив журналістам перегляд кінофільму, бо виявилося, що замітку для журналу писав кореспондент, який не бачив стрічки. Кіно було вартим того, щоб про нього написати ще раз.
Петро Порошенко як політик і бізнесмен є фанатиком у підборі команди. Люди, що працюють на «Рошені» в Києві, дуже прихильно до нього ставляться, там незначна плинність кадрів. Він уміє підбирати працездатну команду. Наскільки я розумію, йому дуже сподобалося працювати з Ложкіним. Інвестувавши свої кошти в «Кореспондент», він довірив управління проектом Ложкіну, і той доволі професійно впорався з завданням. Це при тому, що в холдинґ входив журнал «Фокус», який був прямим конкурентом «Кореспонденту»: Ложкін зумів розвести ці видання таким чином, що вони розвивалися, не конкуруючи одне з одним.
Але наскільки вдалим виявиться цей експеримент — подивимося.
12.06.2014