Тема олігархів, які керують Євромайданом, не стихає. Всі розуміють, що за запеклою полемікою, брутальною брехнею та хоробрим серцем політика ховається раціональний фінансовий розум.  

Коли у грудні минулого року Галичина скандувала «Київ, вставай!», то мала на думці таких, як він — Мечислав Багінський. Звичайний киянин, за фахом програміст. Вдень він працює, а ввечері, як на роботу, ходить на Майдан. Він бачить все, що відбувається в центрі Києва одразу з двох поглядів — зовні і зсередини. Цим його думка видається нам цінною. Отже, про киян і їхнє ставлення до Майдану.   Мечислав БАГІНСЬКИЙ:   У САМОМУ СОБІ РОЗЧАРУВАТИСЬ ВАЖЧЕ  

…Під час голосування у Верховній Раді спікер Володимир Рибак припустився пікантної обмовки. Звертаючись до лічильної комісії, котра мала підраховувати кількість голосів у залі, він сказав: «режимна комісія». Комісія справді була режимна. Вона втілювала найсолодші забаганки Віктора Януковича й не допускала ані писку інакодумства. Голоси рахувалися за приналежністю до фракцій: 203 у Партії регіонів (про новачка Руслана Бадаєва забули) плюс 32 у Компартії – от вам і  235 «за».  

Американець Джон Кассаветіс колись сказав про режисерів, що «у нас є дві години, щоб змінити глядачам життя». Український фільм «Урсус», що наразі знімається, покликаний змінити життя всього вітчизняного кіно.    

Український спротив почав структуруватися. За місяць протестів зародилися і зміцніли декілька груп у громадському та студентському насамперед середовищах, однодумці отримали нагоду запізнати й перевірити одне одного, учасникам поволі стає зрозуміло, «хто є хто» і хто що важить. 22 грудня на акції в Києві оголошено про створення широкого позапартійного (а точніше, понадпартійного) громадського руху — Народного об'єднання «Майдан».  

У ці дні, здавалося, кожне пацаня з київського середмістя (не конче галицького роду) мало володіти набором найхльосткіших майданівських вигуків і відгуків: «Слава Україні! – Героям слава!», «Слава нації! – Смерть ворогам!», «Україна! – Понад усе!», «Разом! – До кінця!» або «Банду! – Геть!». З іншого боку, після понад річної відсутності Київ вразив зрослою російськомовністю, особливо в рекламі та вивісках. Закон Ківалова-Колесніченка успішно працює. Та й майданівська опозиція щораз частіше звертається до киян по-російськи.

  Слава Ісусу Христу!   Сердечний усім вам привіт. Хочу особливо привітати присутніх тут молодих людей, студентів. З огляду на мій стан здоров’я не можу сьогодні бути з вами, тому передаю мій привіт і мої думки для вас на письмі і дуже вдячний я тому, хто їх вам прочитає.  

Місто в місті. За три тижні Майдан у Києві перетворився на живий урбаністичний організм, чисельність населення якого співмірна з райцентром. На забарикадованій території справно охороняють, годують, прибирають, навчають, розважають і рятують душі. У час спокою — служать Літургії, сповідають, підтримують тих, хто занепадає духом. Коли ж загрожує небезпека мешканцям Майдану, в столичних храмах б'ють дзвони, зі сцени лунає молебень, а душпастирі в різний спосіб навертають силовиків.

"Афганці" з'явилися на Майдані Незалежності відразу після розгону мирної студентської демонстрації. Вони були одні з перших, хто зорганізувався і чітко знайшов свою нішу в житті протестного табору в центрі столиці. Вони стверджують, що за найгіршого сценарію розвитку подій готові стати живим щитом між «Беркутом» та мирними демонстрантами.

Попри ейфорію, яка супроводжували недільний «Марш мільйона» на майдані Незалежності, перелому у протистоянні "громадяни України vs влада" не відбулось. Що більше, понеділкові дії силовиків – зачистка вулиці Грушевського, захоплення офісу партії «Батьківщина» – свідчать про те, що влада ще не готова до паритетних перемов із демонстрантами.