Поважна міжнародна організація — Європейська комісія «За демократію через право» (відоміша як Венеційська комісія) — оприлюднила припис, який мав би по корінь перерубати один з прожектів Віктора Януковича, який зараз вирощують на Банковій. Організація, що діє при Раді Європи, розкритикувала одіозний закон про всеукраїнський референдум, ухвалений у Верховній Раді наприкінці минулого року.

«Свисни, Петре, ти дурніший!» — кажуть у простолюді. Авжеж, коли вже хтось свисне, то всім стає весело. Зате коли доводиться отримувати потиличника за хуліганську витівку, тоді героїв і веселунів стає чимраз менше. Роль Петра довірили виконати Арсенієві Яценюку. Голова політради партії «Батьківщина» минулого тижня відвідав зустріч президента України з керівниками парламентських фракцій, але виявився єдиним опозиціонером на цій зустрічі. Кличко з Тягнибоком зважили, що їм з Януковичем бачитися не варто...  

Найзнаковішими постатями об'єднавчого з'їзду партій «Батьківщина» та «Фронт змін» стали Юлія Тимошенко і Юрій Луценко, себто люди, котрі не були безпосередніми учасниками двопартійних зборів.

Не минає й тижня, як парламентська фракція «Батьківщина» тішить ворогів заявами своїх депутатів про вихід у вільне плавання в позафракційному просторі. Останніми про таке рішення оголосили двоє — Володимир Купчак та В'ячеслав Кутовий. «Партійні вожді зрадили ідеали опозиції і саму Юлію Тимошенко», — прокричали вони і гучно грюкнули дверима. Щобільше, ці опозиціонери до опозиції закликали піти за їх слідами (вийти з фракції) решту екс-колеґ і створити в межах парламенту нове об'єднання.  

Партія «Батьківщина» й ті сили, що уособлюють «Об'єднану опозицію», вирішили запропонувати свої 5 копійок у торг межи Євросоюзом та українською владою: «Вранці гроші — ввечері стільці…» А властиво: «Батьківщина» звернулася до євроспільноти з проханням не підписувати з підданими України Угоду про асоціацію, допоки офіційний Київ не звільнить із в'язниці Юлію Тимошенко.  

Віталій Кличко вийшов на другу позицію в рейтинґу електоральних уподобань. Цю тенденцію минулого тижня підтвердили відразу дві соціологічні контори (перший дзвіночок, щоправда, пролунав у квітні, в дослідженні іншої установи; але тоді ще не вірилося).    

Минулого тижня Верховна Рада повернулася до однієї зі своїх улюблених тем — депутатської недоторканності. Проект очікувано провалили. Таких ініціатив у Верховній Раді з'являється багато, і кожного скликання; декотрі з них навіть доходять до голосування у сесійній залі. Депутати завжди мають що сказати до цієї теми. Дарма що їхня позиція залежить від того, чи є вони носіями ярма парламентської меншості, а чи уособлюють гніт парламентської більшості. Попри палкі промови, статус недоторканного депутата залишається незмінним, відколи Україна здобула незалежність.

Ориґінальний і несподіваний вийшов фінал акції «Вставай, Україно!». Після гастролей країною (точніше тільки її половиною) з розповідями про єдність опозиції її лідери на Софіївській площі у Києві задекларували, що спільного та узгодженого між ними кандидата в президенти не буде! Принаймні в першому турі голосувань. На вибори підуть всі, а хто вийде у другий тур, того ці «всі» там (у другому турі) і підтримають.      

Минулої суботи в Києві було гаряче. Не про температуру повітря йдеться, хоч надворі справді стояла спека. Йдеться про високий градус суспільних настроїв у столиці, адже там одночасно відбувалися дві кардинально антагоністичні політичні «тусовки»: фінал «повстанської» акції опозиціонерів «Вставай, Україно!» та організований провладними політиками «антифашистський» марш. Оскільки добірне товариство з обох боків апріорі не може знайти спільної мови спілкування, то без сутичок, бійок та провокацій не обійшлося.

  Цьогорічний приїзд до Києва знаного українського театрального режисера Олега Ліпцина мистецькою громадськістю був сприйнятий неоднозначно. Виїхавши у середині 1990-х років за кордон, Олег Ліпцин майже щороку буває у рідному Києві. Та цієї весни він приїхав з планами проведення Фестивалю актуального українського театру, що «має показати маловідомі сторони сучасного українського мистецтва в контексті і у складі світового художнього процесу».