Андрій Содомора

Настроєвий етюд, що постав з образу гілки, яка достукувалася до вікна коломийської кімнати з сестриною неповторною аурою, тобто подихом, душею
11.11.24 | | Дискурси
«Маєва нічка леготом дише»... Леготом, або – аурою, що спливає з небесних висот, охолоджує груди, навіває щось давнє, призабуте, найдорожче... Життя – то життя...
04.11.24 | | Дискурси
Приходять до померлих – умирущі, Час тихо налягає на весло... Вітри ж і тут гудуть, усюдисущі, – Лиш їм одним відсіль є вороття. Війнуло холодом у дні задушні...
01.11.24 | | Дискурси
«Він впав, як той сухий листок...» Між поколіннями листків – «холодна пауза життя». Між людськими – тепла пам’ять серця. З цього тепла й народжується сповнене жаги світла – нове життя...
28.10.24 | | Дискурси
«Таємнича безодня» – і спасенний дотик Господньої руки... Єдине, що може дати людині відчуття опори в тому неосяжному всесвітньому леті чи розльоті...
20.10.24 | | Дискурси
Щойно виділимо цей префікс («не пере-живай»), одразу ж напрошується значення повторності: жити ще раз чимось прикрим, що може статись (а може й не статись) у майбутньому
14.10.24 | | Дискурси
Світ, який ні кімнаті не належить, ані вулиці. Малий світ, малий простір. Та хоч який він малий, а час – чи то влади над ним не має, чи просто його не зауважує, забуває про нього
07.10.24 | | Дискурси
«Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно»... Не одному з тих, хто співав цю пісню, було забрано «день повороту», але – не світло душі...
30.09.24 | | Дискурси
Час для більшості наче й ціни ніякої не має, а для декого – йому, часові, немає ціни: ні купити його, ні продати; позиченого – не повернути...
23.09.24 | | Дискурси
«Воньми їх стону…» – чудовий зразок інвокацій, зразок високого (отже й глибокого) стилю української мови, як його розумів, як відчував Шевченко.
16.09.24 | | Дискурси