І у слово можна «пірнати» й «виносити» його форму або те, що навіює ця форма. Вона й веде нас цікавими стежками – до глибшого розуміння і відчування слова
Втомлений життям чоловік в образі іншого пізнає себе у дитинстві. Світлина, висвітлена найціннішим, що лише є в людині, – у-явою, входженням у «явність», у час, який був
Яке життя, така мова: втрачаємо тонші струни того дивовижного інструменту; на граматичному рівні ще розрізняємо минулий і давноминулий, та з мови він уже відходить...
