Андрій Содомора

Що  то  за  розкіш  така  –          Дослухатись у тиші до тиші, І  споглядати  її  –                  Що  то  за  розкіш  така? Тиша... Нікого й ніде...  
28.07.25 | | Дискурси
Бачу – зі слів Марії Вальо, навіть голос пригадую: в легкій суконочці, з якоюсь неземною легкістю (весняна – й пора життя) перетинала площу перед Оперним...
21.07.25 | | Дискурси
Довкіл – порожнеча (атом «шукає» атома) й чорнота?.. Ні тут голосу, ані дотику, підстави всіх відчуттів (за грецькими атомістами). Хіба що – руки Господньої...
14.07.25 | | Дискурси
Дивимось іще раз на Микиту, і наче супроводом зринає повноголосе, тоді ще таке свіже в серці й на устах: «Згинуть наші воріженьки, / Як роса на сонці...»
07.07.25 | | Україна
Калинець, тепер уже Калинці – йдуть. Не від нас – до нас. Щоб ми вистояли. Щоб над нами було синє, як та квіточка, не задимлене війною небо, наше небо.
29.06.25 | | Дискурси
Людина ж покликана на світ Божий для того, щоб підтримувати вогонь у Слові. Вогонь, від якого серце не тільки б’ється, а й оживає
27.06.25 | | Дискурси
Нова доба – й до нової літератури кличе. Це так. Та зі «старої», саме з неї передається «вогонь в одежі слова»; «полова» ж, пусті розваги, – з вітром розвіюється...
23.06.25 | | Дискурси
Дивні ті дві ахроматичні барви. Яких яскравостей, тонів і напівтонів не сягали б сьогоднішні книжкові й екранні сторінки, а «магія» – то таки чорно-біле
16.06.25 | | Дискурси
Після білого – «Знов зазеленіла весна божа». Поріг літа... зелене crescendo… Зелені свята... «Зелене Євангеліє»... різнобарв’я... соловейко...
09.06.25 | | Дискурси
Говорячи про «риси характеру», якось не зауважуємо тавтології («charasso» – роблю рису). А що найбільше вражає, коли починаємо роздумувати над людськими вдачами – це їхнє розмаїття.
02.06.25 | | Дискурси