Андрій Содомора

«Воньми їх стону…» – чудовий зразок інвокацій, зразок високого (отже й глибокого) стилю української мови, як його розумів, як відчував Шевченко.
16.09.24 | | Дискурси
«Таке крихке, обмежене тіло – й такі неосяжні виміри людської душі, а так мало вділяємо їй, так багато – йому», – дивувались колись. І тепер  
09.09.24 | | Дискурси
Ніщо так не квапимось покинути, як дитинство, й до нічого іншого так не прагнемо повернутись, як до нього. Там – наше серце, яким освітлювати наші думки
02.09.24 | | Дискурси
Точний наш відповідник до «абстракції» – «відтягнення». Що тільки не тягне людину невидимими шнурами (видимі – тягнуть тіло)...
26.08.24 | | Дискурси
Навсібіч, до без меж минулого, Свої крила Всесвіт простер. «Чому ми, – у думці майнуло нам, – Саме тут і саме тепер?..»
24.08.24 | | Дискурси
Вислів Сенеки «Ніде не є той, хто всюди є» стосується людини. Інша річ Творець усього – Всюдисущий (Omnipraesens). Він – в усьому. Все – в Ньому
19.08.24 | | Дискурси
Коли говоримо про всесвіт, то поняття «центр» втрачає своє значення: в безмежжі «центр усюди, окружність – ніде». Інша річ – «пункт»...
12.08.24 | | Дискурси
Простір  – це безмежжя. У тому розумінні – щось чуже людині, він не шириться навсібіч, а навпаки – зусібіч налягає на ту точку, бере її у свої холодні обійми
05.08.24 | | Дискурси
Проростають квіти дедалі щемливішим спогадом про той такий уже далекий весняний вік, у якому найвищу ціну мало одне лиш золото – золото душі
29.07.24 | | Дискурси
«Інтенція» – це і підтримувана тяглість, і порив – щось повторюване, перервне. Як Франкове життя – тяглість у пориві й порив у тяглості
22.07.24 | | Дискурси