Андрій Содомора

Дискурси
«Ми заспівали, розійшлись...»
Андрій Содомора
Спробуймо уявити собі те, чого не зробити явним, чого не побачити, а лише почути, відчути – єднання голосів у співі. Голосів не голосних, а тихих
04.03.24 | | Дискурси
Дискурси
«А я так мало, небагато благав у Бога»
Андрій Содомора
«Кобзар» сповнений настояною на тузі за Україною правдивою красою. Але, всупереч глибокій тузі, Шевченко вірив, що світ просвітліє – і таки стане іншим
26.02.24 | | Дискурси
Дискурси
«Ой одна я, одна...»
Андрій Содомора
Виплакала очі – та не світло, що від серця, світло, на якому й тримається світ у своєму одвічному спротиві холодному, безсердечному мороку...
19.02.24 | | Дискурси
Дискурси
«Садок вишневий» XVI. «Думайте, читайте...»
Андрій Содомора
Читання саме Шевченкових творів дає зрозуміти, наскільки важливим є мистецтво повільного читання: щоб уява встигала за читаним уголос словом
12.02.24 | | Дискурси
Дискурси
«Садок вишневий» XV.«Ну що б, здавалося, слова...»
Андрій Содомора
«Садок вишневий» в найглибшому сенсі – неперекладний твір. Слова начебто ті, але не те, що у слові: пересаджене, воно наче не приймається
05.02.24 | | Дискурси
Дискурси
«Стою, мов явір в огняній одежі...»
Андрій Содомора
«Мій Господи, дожити дай до смерті Життям, а не покійництвом. Амінь!» Пам'яті Поета в перші роковини.
29.01.24 | | Дискурси
Дискурси
«Садок вишневий» XIV. Дещо про переклад
Андрій Содомора
Маємо ступати на ту стежку, щоб від поверхневого «Як то гарно!» (на тому часто й закінчується знайомство з «Кобзарем») – іти до пізнання
22.01.24 | | Дискурси
Дискурси
«Садок вишневий» XIII. «Я так її, я так люблю...»
Андрій Содомора
То про що ж пише Шевченко у своєму «Садку...», у «Кобзарі»?.. Він пише про найскладніше – про душу, і пише про неї – найпростіше
15.01.24 | | Дискурси
Дискурси
«Садок вишневий» XII. «Як же щасливо жили б...»
Андрій Содомора
Ніколи ще Шевченків «Садок» не був у такому разючому контрасті до реалій: соловейко, тиха вечеря, материнська наука – і найжорстокіша війна...
08.01.24 | | Дискурси
Дискурси
«Садок вишневий...». XI. «Затихло все…»
Андрій Содомора
Коли затихає все, тоді промовляє душа, шукаючи чуйності до свого горя, своїх переживань… Така чуйність є виявом глибокої людяності
01.01.24 | | Дискурси

© 2024 zbruc.eu

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на zbruc.eu.