Андрій Содомора

«Садок вишневий...». VII. «Співають ідучи дівчата...»

Варто, йдучи в «нові часи», дбати про те, що не мало б гинути як у мові, так і в пісні, в освіті. Дбати про світло – тобто про те, що належить душі

04.12.23 | | Дискурси

Дискурси

«Садок вишневий коло хати». VI.«Плугатарі з плугами йдуть...»

Андрій Содомора

Третій рядок – картина. Картина, а радше – кадр, бо таки «йдуть»...

27.11.23 | | Дискурси

Дискурси

«Садок вишневий коло хати». V.«Хрущі над вишнями гудуть...»

Андрій Содомора

Картина, що промовляє, звучить на тлі вечорової тиші, в переддвер’ї ночі...

20.11.23 | | Дискурси

Дискурси

«Садок вишневий коло хати»  IV.«...коло хати»

Андрій Содомора

Хай яким комфортним не було б наше житло, та найцінніше у ньому тепло – це тепло нашої хати. Та наша хата дошкульною скалкою в неситому оці.

13.11.23 | | Дискурси

Дискурси

"Садок вишневий коло хати" III."Садок вишневий..."

Андрій Содомора

Вишня й справді якась дуже українська. Навіть цвіте вона, мовби змагаючись із вибіленими українськими хатами, – променіє своєю пречистою радістю

06.11.23 | | Дискурси

Дискурси

«Садок вишневий коло хати». II. «Садок...»

Андрій Содомора

Сад – це пісня, це слово, словники («пишний сад»). Одне слово: душа людини – її сад... Sapienti sat: розумному – доста...

30.10.23 | | Дискурси

Дискурси

«Садок вишневий коло хати». I.«Вечір на Україні»

Андрій Содомора

«Садок...» – особливий крок у світ вечорових настроїв. Тут немає роздумів, але кожен образ кличе у мандрівку стежками душевного простору

23.10.23 | | Дискурси

Дискурси

«Думи мої, думи мої...» (II)

Андрій Содомора

Речі, в які вкладаємо свою душу, зберігають цю душевну ауру. Речі, яких замінює техніка, забирають з собою якусь часточку нашої душі, серця...

16.10.23 | | Дискурси

Дискурси

«Думи мої, думи мої...» (I)

Андрій Содомора

«Думи» – твір 25-літнього юнака!.. Але ж згадаймо Сенеку: «життя довге, якщо воно наповнене», – саме наповненістю слід визначати довготу життя

09.10.23 | | Дискурси

Дискурси

«Буває, іноді старий...»

Андрій Содомора

Про радість, а не про перелітну втіху: тішимося не раз чимось випадковим, несподіваним, навіть тим, що не мало б нас тішити. Радість же, справжня радість, – «річ поважна»

02.10.23 | | Дискурси