Про радість, а не про перелітну втіху: тішимося не раз чимось випадковим, несподіваним, навіть тим, що не мало б нас тішити. Радість же, справжня радість, – «річ поважна»
Де гординя, зухвалість, несправедливість – там (чув афінський глядач голоси трагіків) неодмінно прийде кара: «Повинна буть, бо сонце стане і осквернéну землю спалить»...