Андрій Содомора

Кобзареве слово, слово, яке торкається серця, оживляє його, воно, те слово, – кличе, щоб не вмирала душа наша, не вмирала воля

11.09.23 | | Дискурси

Дискурси

«Гладесенько Сатурн стирає...»

Андрій Содомора

Море житейське, яке все згладжує тихесенько, без жодного шуму, і реальне море, що гладесенько затирає усі сліди...

04.09.23 | | Дискурси

Дискурси

«І день не день, і йде не йде...»

Андрій Содомора

С л о в о – це те рятівне к о л о, по яке сягаємо на безмежних плесах за-буття...

28.08.23 | | Дискурси

Дискурси

«На панщині пшеницю жала...»

Андрій Содомора

Щойно тепер дослухаюся до тих шиплячих, що мовби повторюють мірний шурхіт зубчатого серпа по сухих стеблах...

21.08.23 | | Дискурси

Дискурси

«А ти, пречистая, святая...»

Андрій Содомора

«Учи неложними устами сказати правду. Поможи молитву діяти до краю»... Ora et labora

14.08.23 | | Дискурси

Дискурси

«Ходімо ж, доленько моя!»

Андрій Содомора

«Via est vita». Шевченко – жив у справжньому, як це розуміли античні, значенні цього слова. Не довге, але по вінця виповнене життя

07.08.23 | | Дискурси

Минуле

На струнах осені й весни

Андрій Содомора

А вже серпень жито серпле, строїть осені струну... Петро Шкраб’юк, народжений з другим кроком серпня («День – крок життя» – Сенека), мав би з цим погодитися

02.08.23 | | Минуле

Дискурси

«Немає гірше...»

Андрій Содомора

Ще античних цікавив цей, здавалося б, парадокс: у щасті – приємно згадувати подолані труднощі; в нещасті – боляче колишнє щастя згадувати

31.07.23 | | Дискурси

Дискурси

«Поїдеш далеко...»

Андрій Содомора

Згадай. Одвічна таїна пам’яті, того дивного тривання однієї людини в рідній душі іншої людини; тоді – вже наче й не така самотність, не така одинокість

24.07.23 | | Дискурси

Дискурси

«Кругом поле, як те море...»

Андрій Содомора

Дві такі подібні до себе, але й такі далекі стихії – поле й море... Над ними – голос вітру, навіваючи такі болісні настрої розлуки, самотності

17.07.23 | | Дискурси