Змаганя ворогів української державности. — Австро-Угорщина і берестейський договір. — Сила українського народу запорукою його будучности.
Львів, 25 цвітня 1918.
Трівожні вісти приносять нам останні днї.
В Віднї говорять про примиренє австрійського і спільного правительства з Поляками коштом території Української Народної Републики і коштом державности українського народу Галичини; українська державна територія по Буг і Східна Галичина мали би бути віддані на поталу польській державности на основі "австро-польської" програми.
Рівночасно через анексію Бесарабії Румунїєю грозить Українській Народній Републицї територіяльне обкроєнє з сього боку.
В кінци в Київї ходить по руках відпис нїмецької записки до цїсарів Карла і Вільгельма II, яка радить поміч осередних держав правительству Української Народної Републики перемінити в окупацію території Української Народної Републики осередними державами.
Думки примиреня з Поляками коштом українського народу в Републицї і в Австрії і думка окупації стоїть з собою в тїснім звяку. Чи берестейський договір між осередними державами й Українською Народною Републикою був би зломаний осередними державами тільки частинно: через відданє території на захід від Буга і Східної Галичини для будови польської держави і евентуально також через купленє мира з Румунїєю коштом української Бесарабії, чи через окупацію цїлої території Української Републики в цїлости, — одно і друге було би зломанєм міжнародного права і насильством над українським народом.
З промови провідника віденської христ.-соц. партії кн. Лїхтенштайна виходило би, що деякі віденські круги шукають уже заздалегідь оправданя для такого насильства над Українською Републикою, заявляючи, що берестейський мир був тільки формальним актом, щоб створити осередним державам дорогу на Україну.
Що Українська Народна Република має як внутрішних так і внїшних ворогів, се відомо. Також не є несподїванкою, що ті вороги старають ся використати осередні держави для своєї протиукраїнської полїтики.
Одну ґрупу сих ворогів творять Поляки — австрійські і українські. Однї і другі не тільки в пресї, але й тайними шляхами меморіялів, особистих впливів і т. п. у міродатних кругів старають ся переконати Австрію, що вона повинна окупувати Україну для відбудованя історичної Польщі.
Друга ґрупа, се російські елєменти на Українї. І то не тільки російське панство, але й демократичні і соціялїстичні круги. Не тільки російське панство швидше погодило ся би з всякою иншою державною формою, як з Українською Народною Републикою, але й російські демократичні й соціялїстичні елєменти були би вдоволені окупацією. Вони знають, що окупація не вічна і найдалї з хвилею заключеня загального мира мусить скінчити ся. За те вона здискредитувала би ідею української державної самостійности і хто знає, чи не промостила би шляху до реставрації бувшої російської імперії.
Третю ґрупу творять ті елєменти в Австро-Угорщинї й Нїмеччинї, які на бувшу російську імперію дивліть ся через польські окуляри. Вони хотять відбудованя аристократичної Польщі, а боять ся демократичної України.
В кінци окрему ґрупу творять ті елєменти головно в Нїмеччинї, які хотїли би помиреня з Росією і готові за се заплатити Україною.
Що всї сї ґрупи працюють на знищенє Української Народної Републики, се зрозуміле. Але правительства осередних держав, заключаючи мир з правительством Української Народної Републики, взяли на себе обовязок позитивний: нести всяку поміч українському правительству в будованю української держави, неґативний: не давати послуху ворогам української державної самостійности.
Виконаня сього обовязку в цїлій повнотї має право домагати ся Українська Народна Република. Від виконаня сього обовязку залежить, чи Українська Народна Република має виконати свої — головно господарські — зобовязаня супроти осередних держав.
…примиренє з Поляками коштом українського народу в Републицї і в Австрії, — дає привід до поважних підозрінь, що супроти Української Народної Републики готовить ся щось недоброго.
Що українське правительство слїдить за сим з пільною увагою і робить відповідні кроки, сього ми певні. Також представництво українського народу Австрії стоїть на сторожі інтересів українського народу.
Положенє поважне, але до якихсь особливо чорних думок нема причини. Українська держава повстала власною силою українського народу і він власною силою зуміє її оборонити. Всяке нарушенє берестейського договору було би таким полїтичним нерозумом, що не можемо без особливо важних фактичних даних підозрівати осередні держави, що вони збирають ся нарушити сей акт міжнародного права.
Адже вони не можуть не розуміти, що проголосити окупацію території Української Народної Републики можна, але одержати сю територію чи її части в руках своїх чи плянованої польської держави — се утопія. Коли не могла її вдержати Росія, то тим більше не вдержить нїхто инший.
Берестейський договір примостив шлях до приязни між Україною й осередними державами. Коли б осередні держави сю приязнь відкинули, — то послужили би не своїм, тільки чужим інтересам.
Український нарід вміє цїнити приязнь сусїдів. Але його будучність — у його власній силї. І тому навіть в хвиляx, коли ворожі затїї так високо підносять голову, як тепер, можемо бути спокійні. Спокійні тою певністю, що зyмiємо постоати за себе, що сорокмілїонового народу на найбогатшій території Европи нїяка сила покорити не може.
[Дїло]
26.04.1918