Менї не жаль, що швидко так Моїх надїй облетїв цьвіт. Менї не жаль, що наче сон Розвіяв ся чар юних лїт.   Менї не жаль чарівних хвиль, Що доля кинула менї Немов на глум... Ах, не для втїх Родив ся я, ах, нї, о, нї!   Менї не жаль, що стільки мук Стомило в край зболїлу грудь Менї не жаль... А все-ж таки... Ах, тихо, серце, тихо будь   Менї лиш жаль, що наче сон Минув житя чарівний день І впала ніч, а я лишень

Министерствомъ внутреннихъ дѣлъ разосланъ циркуляръ, которымъ регулируются нѣкоторые вопросы, связанные съ переходомъ въ русское подданство.   Циркуляръ, по словамъ "Биржевыхъ Вѣдомостей", разъясняетъ, что присяга вновь вступившими въ русское подданство лицами можетъ приниматься ими въ томъ мѣстѣ, гдѣ они проживаютъ въ настоящее время и гдѣ они получили увѣдомленіе о пріемѣ ихъ въ подданство Россіи.  

Оповіданє вояка.  

ze stanowiska prawa międzynarodowego i prawa państwowego*).   Z chwilą, kiedy nastąpi ostateczna likwidacja wojny europejskiej, która niewątpliwie mniej lub więcej gruntownie zmieni kartę polityczną, dokonaną zostanie aneksja pewnych terytorjów do zwycięzkich państw. Pojecie aneksji i łączących się z nią zasad prawno-miedzynarodowych i prawno-państwowych jest dla ludności danych terytoriów ogromnie ważnem, w szczególności ze względu na kwestie zmiany obywatelstwa państwowego.  

Военный генераль-губернаторъ Галиціи, генералъ-лейтенантъ графъ Бобринскій, на основаніи п. п 1, 2 и 3 ст. 19 правилъ о мѣстностяхъ, объявленныхъ состоящими на военномъ положеніи,   ПОСТАНОВИЛЪ:   Воспретить жителямъ города Львова, кромѣ лицъ, принадлежашихъ къ составу войскъ и войсковыхъ учрежденій, выходъ на улицу безъ особаго на то разрѣшенія административныхъ властей съ 11 часовъ вечера до восхода солнца.  

Переходовий стан річей, витворений тимчасовим занятєм деяких округів східної Галичини з її столицею Львовом і північної частини Буковини, Росія використовує передовсїм для того, щоб знищити українську націю в сїм огнищі її розвитку, зруйнувати самі підвалини сього розвитку, викорінити український елємент.  

Задушні дни, яких нїколи Не було й може не буде. Могили скрізь лягли по поли І жаль, як гураґан, гуде.   Як чорна хмара люд в жалобі Спішить на кладбище. Вінки Складають на коханім гробі Сироти, родичі, жінки.   — — — — — — —   А кільки їх лежить там нинї В калюжах крови, без вінків, Як тїї дуби в Верховинї, Котрою гураґан летїв.   Нема кому їх нарядити, В далеку виправити путь, Лиш вітер хоче заводити,

Gdy pożoga wojenna przerzuci się z terenu Królestwa do Księstwa, zacięży nad nami, już teraz przejmująca nas troska o los kilku ważnych naszych placówek kulturalnych, które mogą uledz zniszczeniu, zwłaszcza na wypadek, gdyby dalsza wojna przemieniła się w zacięte wydzieranie sobie ziemi przez zmagające się z sobą armie, na sposób walk w północnej Francji i Belgji.  

По чисто матеріалистическимъ разсчетамъ въ нѣкоторыхъ финансово-дипломатическихъ кругахъ Европы выдвинута была несмѣло въ послѣднее время мысль все таки сохранить даже послѣ полнаго разгрома Австро-Венгріи хотя бы "маленькую двуединую или тріединую Дунайскую имперію".   Проф. Ястребовъ высказалъ относительно этой "идеи" на столбцахъ "Биржевыхъ Вѣдомостей" (№14414, отъ 5 октября с. г.) подъ вышеупомянутымъ заглавіемъ слѣдующій взглядъ:  

Подъ такимъ заголовкомъ "Одесскій Листокъ" открылъ на своихъ столбцахъ анкету для выясненія прошлаго и нынѣшняго положенія въ Галичинѣ и обратился за разъясненіями прежде всего къ предсѣдателю отдѣленія Галицко-русскаго Благотворительнаго О-ва въ Одессѣ проф. П. Е. Казанскому.