Менї не жаль, що швидко так
Моїх надїй облетїв цьвіт.
Менї не жаль, що наче сон
Розвіяв ся чар юних лїт.
Менї не жаль чарівних хвиль,
Що доля кинула менї
Немов на глум... Ах, не для втїх
Родив ся я, ах, нї, о, нї!
Менї не жаль, що стільки мук
Стомило в край зболїлу грудь
Менї не жаль... А все-ж таки...
Ах, тихо, серце, тихо будь
Менї лиш жаль, що наче сон
Минув житя чарівний день
І впала ніч, а я лишень
Списав марний жмуток пісень...
________________
І марно так пройшов мій день...
Шпиталя у Відни, 25. IX. 1914.
[Дїло]
16.01.1915