ПОСТПРАВДА ЯК ЧИННИК СИМУЛЯТИВНОЇ ДЕКОНСТРУКЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО ПОРЯДКУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ    

​   Cтрайк львівських таксистів проти «руки Москви» на кермі львівських таксі дуже чітко дає зрозуміти всю парадигму українського «менеджменту». Секрет цього «менеджменту» – у повній безальтернативності й відсутності конкуренції. Коли з’являється хоч якась мінімально розумна і сучасна альтернатива – більшість «бізнесменів» стають неконкурентоспроможними.  

  Протягом останніх декількох років спілкуючись із різними людьми, яких зараховую до людей думаючих, я спостерігаю розгубленість, відсутність впевненості в майбутньому (хоча ще на початку 2000-х вони планували своє життя і діяльність трохи не на 10 років). Ці спостереження пов’язані не тільки з Україною. Те саме я побачив у США, Німеччині, Італії, Нідерландах — майже всюди, де мав щастя відверто спілкуватися з людьми.  

Нині, 28 березня, о 15½ в конференц-залі УКУ на Козельницькій пройде організована Юрієм Головачем міждисциплінарна майстерня "Фізика і гуманітарні науки" на тему Verba et numeri (кількісні підходи до аналізу мови і тексту).

Схоже, зі сміттєвої блокади Львова переможцем не вийде ніхто. А от кандидатом у Президенти – цілком імовірно.    

  Чи справді нема розуміння, в чому полягає принципова різниця між е-декларуванням чиновників/політиків і представників НДО, вже не згадуючи про учасників протестних акцій? Чи це просто журналістський прийом — закинути провокаційне запитання, щоб отримати змістовну відповідь?   Ok, в будь-якому разі варто, думаю, відповісти — бо, глянь, комусь і справді не зрозуміло...  

  Компресація часу залишає хіба осад в історії М. Т.     Буває, приїжджаємо до Києва. Ще доволі часто. Зрештою, знаємо, де і що там є. У Києві. Де магазини, де базари.   Знаємо, де з ким і коли треба і можна говорити мовою українською, а де – державною. Щоб одержати адекватний результат спілкування. Щоб оперативно довідатися інформацію.  

​   Добре, ще раз. Щоб не казали, що навіть не спробував. Хоч і не сумніваюсь, що все це намарне. Воно і в давніші часи було, за відомим формулюванням поета Тютчева, «нє дано прєдугадать, как слово наше отзовьотся», а що вже говорити тепер, в епоху епідемії функціональної неграмотності. Це така розумова хвороба, коли людина ніби знає різні слова і може їх прочитати, але вловити бодай найпростіший загальний зміст прочитаного не здатна і край.  

 

​