​  

  Франсуа-Франциск Корассіні та Шарль-Кароль Бенуа-Беное, архітектори.   Анджей (Андрей) Потоцький, воєвода, гетьман коронний польний, староста, каштелян, засновник міста, нині відомого як Франик.   Станіслав, його син, також, як і батько, граф, офіцер, мандрівник, дуже ймовірний претендент на корону, передчасно, хоч і геройськи (ні, навпаки – геройськи, хоч і передчасно!) загиблий у битві під Віднем.  

  Тема моєї розповіді – «Історія визначення часу». Мова піде не стільки про системний виклад подій у хронологічній послідовності – адже про те, як люди визначали час за допомогою годинників, хронографів, написано багато літератури, – скільки про окремі цікаві пазли, які часто оминають увагою, і котрі я хотів би скласти. Приклади, про які говоритиму, ґрунтуються переважно на нашому місцевому матеріалі.  

  Чи є в європейських цінностях бодай щось європейське? Це запитання – зовсім не софізм, як може здатися на перший погляд. Від відповіді на нього сьогодні залежить майбутнє Європейського Союзу, який розхитують зсередини, хоч і не без зовнішньої допомоги, самі європейці – праворадикали й ліві популісти. Можна тішитися, що вони наразі не перемогли в Нідерландах, Австрії чи Франції, але водночас треба уважніше вивчити їхню риторику й зрозуміти суть їхніх вимог.  

​   Автобус – у принципі не найкраще місце для спання. Тим більше – автобус, який мало не всю ніч намагається подолати державний кордон. Тим більше – український автобус, який одинадцять годин мордує пасажирів якоюсь багатосерійною російською маячнею. Зрештою, для думання такий автобус – теж місце не найкраще. Залишається хіба що крутити в голові калейдоскоп найсвіжіших спогадів.  

Спонтанні спогади Блаженнішого Святослава    

  Я знав патріарха Любомира Гузара майже все своє життя – маленьким хлопчиком з вигляду, бо часом приїжджав із батьками у літній табір, де він був парохом, пізніше він був моїм духівником і сповідником у семінарії в Римі. В Україні наше спілкування також було доволі близьким.  

​   Се країна без гальм, тому тут завше мусиш пиняти на себе. Мусиш зважати на інших, але пиняти на себе, бо інші можуть на тебе не зважити.  

БУТИ ОПОРОЮ ОДНЕ ДЛЯ ОДНОГО    

ПРОМОВА ПРО ПРАВДУ ЯК ЗБРОЮ ПРОТИ ТОТАЛІТАРИЗМУ