​     Брати чи не брати — це питання? Що благородніше: коритись МОЗу? І раз зітнувшись в герці з морем злиднів, покласти край всьому: чкурнути ген на Захід? Чи не коритись, залишатись, брати... І жити сито, спати, може й снити? Про край незнаний, звідки гідність родом.         (вільний переклад з ранньо-новоанглійської – автора)  

 (Святочне)     Днями я сказала подрузі-східнячці, що натрапила на святого Миколая і він просив передати їй подарунок. Подруга відповіла, що її ще ніколи не вітав святий Миколай і це буде вперше.   Мені захотілось обійняти подругу — і плакати.  

  Якось, приставши на пропозицію заїжджого журналіста-німця, я вирішив скласти йому товариство у відвідинах місцевого Музею визвольних змагань. Щиро кажучи, без його ініціативи я цього б не зробив, бо свої знання у згаданій тематиці вважав достатніми і, що важливіше, такими, які напевно перевершують загальнопросвітницький (чи коли завгодно — чайницький) музейний рівень. Проте під час екскурсії трапився епізод, який змусив мене переглянути свою упередженість.  

  Може, його зурочили Нобелівською премією миру, абсолютно незаслужено врученою ще в рік інавґурації. Бо пізніше вийшло так, що завдяки миролюбності Барака Обами почалися війни і деструкція світового ладу. ІДІЛ, аґресія Росії, старт дезінтеґрації ЄС і обрання Трампа — все це на його сумлінні.  

  Це стає проблемою. Ні, загроза давня, її метастази раз по раз розколюють планету, і вакцини поки не видно на обрії. Проте темпи мутації в Україні подекуди викликають вже навіть не занепокоєння — розпач.  

  Це дивовижно, але факт: мова – це те, що нас роз’єднує. Так вважають окремі російськомовні українці. І, мовляв, треба шукати те, що нас об’єднує.   Ну, ми й справно шукали усі ці 25 років. І нарешті дещо таки знайшли. Об’єднує нас гасло «путін – ху№ло», ставлення до Росії, як до агресора і вишиванка. Принаймні паради нам вдаються.  

​   Отримав нещодавно такого листа:   «Новое время для Калиушко И. Б. Уважаемый Игорь Борисович! Журнал Новое время страны ежегодно вручает премию «Люди нового времени». В 2016 году эта премия в номинации «За упорство в подготовке в стране реальных системных изменений» досталась именно Вам. С огромным удовольствием приглашаем Вас получить премию на торжественной церемонии…»    

 

 

  Ріжте мене соломкою, крайте мене на плястерки, тисніть з мене фреші, але мушу ся признати, що не стримався і таки проглянув руский серіал «Таинственная страсть».   Єдиним виправданням, яке мене бодай частково вибілює у ваших гнівних очах, це те, що дивився я його не від капки до капки, а частенько прокручував.   Що ж то за серіал, на який я спокусився і таким чином увередив свою карму?