Протягом останніх декількох років спілкуючись із різними людьми, яких зараховую до людей думаючих, я спостерігаю розгубленість, відсутність впевненості в майбутньому (хоча ще на початку 2000-х вони планували своє життя і діяльність трохи не на 10 років). Ці спостереження пов’язані не тільки з Україною. Те саме я побачив у США, Німеччині, Італії, Нідерландах — майже всюди, де мав щастя відверто спілкуватися з людьми.
Безумовно, причиною цього стала неочікувана навала негативних подій, які ще не так давно можна було б вважати чорними лебедями, якби це не ввійшло в систему, в щоденність.
Що відбувається з нашим світом?
Нема за що зачепитися. Де надихаючі філософські течії? Де політичні або економічні ідеї? Де художники, заради яких хoтілося б їхати до музеїв у інших країнах (хоча б якісь завалящі Сальвадори Далі чи Енді Ворголи)? Де актуальна музика, з якою можна весь день ходити в навушниках (Нільс Фрам або Сільвен Шово — це просто хороша музика і не більше)? Що там з літературою? Чи є великі, крім старих добрих Умберто Еко і Гарсії Маркеса?
Що відбувається з нашим світом?
Треба знайти причини, тоді від розгубленості й невпевненості можна перейти до розуміння і планування своїх дій.
Я перейнятий цими думками вже декілька років, і, як мені здається, радше навпомацки, ніж методично і системно, знайшов відповідь на це запитання. Скажу відверто — мені полегшало. Поділюся з вами своїми думками — можливо, сприймете їх без іронії.
На мою думку, підґрунтям несподівано швидких і часто негативних змін у світі є глобальна тектонічна зміна домінуючих еліт. Ця зміна настільки глибока, що можна свідчити про глибокі трансформації світового економічного, політичного, а головне, ціннісного устрою вже в найближчі 10 років.
Яка еліта домінує в сучасному світі?
Представники неоліберального капіталу, білі комірці, професіонали різних галузей, обслуговуюча політична та медійна тусовка.
Якщо відкинути демагогію, якою годують електорат, — то основні проблеми лежать в економічній площині. Я сформулював би їх так: проблема у глобалізації керування світом, яке стало можливим завдяки доступу представників неоліберального капіталу до фінансового і промислового капіталу та природних ресурсів, який відбувається всіма можливими засобами (економічними, політичними, медійними, військовими).
Які морально-етичні засади цієї домінуючої еліти?
Якщо подивитися ретроспективно — то йдеться про нащадків будівничих суспільства промислового капіталізму (XVIII-XIX ст.), система цінностей яких формувалася на дивній суміші консервативної прoтестантської етики (всі люди вільні й рівні перед Богом, усі мають рівне право працювати і заробляти — це корисно і обов’язково для всіх, заперечення сповіді як гарантія чесності) та революційних ідей французького Просвітництва.
Їхня мета — здобуття гідності, свободи соціальних і економічних дій, незалежності від аристократії (попередньої домінуючої еліти).
Інструментами цієї еліти була — чесна праця, накопичення статків, промислова інноваційність, підприємницька відвага, недоторканність приватної власності, вільна конкуренція тощо.
Ці люди за сотню років радикально змінили світ на краще. Відбулася масштабна урбанізація, демократизація, зростання рівня освіти, культури і статків величезних мас людей.
Кращі з тогочасних капіталістів закликали своїх колег ділитися заробленими статками задля розвитку науки, культури, освіти. Наприклад, Дейл Карнегі в своїй промові «Євангеліє багатства» говорить: обов’язок людини Багатства — перш за все подавати приклад скромності, невибагливості в житті, забезпечувати в помірних масштабах потреби залежних від неї осіб, а після їх задоволення розглядати одержані надлишкові доходи як трастові фонди, довірені в її управління задля досягнення найбільш вигідних для суспільства результатів (переклад Ю. Кучерявого).
Вони створили ефективну систему функціонування світу, яка на той час була найпрогресивнішою не лише з огляду на свою ефективність, а й зважаючи на етику.
Не вдаючись в аналіз різномасштабних ревізій і спроб змін цієї системи, які здійснювали анархісти, комуністи, фашисти, гіппі тощо, треба констатувати, що система всі ці ревізії витримала за рахунок ефективності й цінностей, носіями яких у скрутні часи були такі масштабні особистості, як Вінстон Черчилль, Шарль де Голль, Теодор Рузвельт.
На мою думку, капіталізм почав руйнувати себе сам, почавши розмивати власну систему цінностей. Цей процес відбувався с самого початку, але найболючіші моменти почалися, на мій погляд, після Першої світової війни:
— фінансовий капітал почав домінувати над промисловим
— гроші почали перетворюватися на самодостатню цінність
— з’явилася ідея масового маніпулювання людьми за допомогою реклами.
Маніпуляція полягала в тому, що люди мусять купувати не те, що їм потрібно, — а те, що їм хочуть продати. Почалася тотальна консюмеризація суспільства — поклоніння споживацтву. Сьогодні ця цинічна ідея стала основою державної політики. Уряди говорять нам, що для того, щоб уникати економічних криз, треба щонайперше пожвавлювати споживчий ринок. Тобто громадяни мусять усе більше і більше брати в борг, щоби купувати все більше товарів і послуг, які їм продає маніпулятивна реклама і котрі їм часто не потрібні. Такі параметри, як ефективність виробництва та інноваційність, відходять на другий план. Продається те, що зручно виробляти. Думаю, що великою мірою з цієї причини тривалий час не виробляли електромобілів, екопродуктів, ефективних ліків проти смертельних хвороб, енергозберігаючих технологій тощо.
Після Другої світової війни відбувся перехід від індустріального до постіндустріального суспільства — суспільства послуг. Крім позитивних факторів, він вніс фактор підсилення влади фінансових інститутів (левову частку валового продукту послуг становлять саме фінансові послуги). Операції з фінансами вже не стільки обслуговували реальний сектор, скільки стали самодостатнім заробітком, забезпеченим тією ж маніпулятивною рекламою. Почали активно використовувати такі фінансові інструменти, як деривативи і їм подібні, часто забезпечені тільки гарантіями сумнівних операторів. На мою думку, це новий етап моральної деградації, який врешті призвів до масштабної кризи 2009 року. Я вважаю цю кризу не стільки фінансовою, скільки моральною.
Але, окрім того, саме фінансовий капітал ініціював радикальне прискорення процесу глобалізації на базі ідеології неолібералізму, однією з відмінностей якої від ліберальної ідеології стало фундаментальне визнання нерівності людей від народження (тобто перед Богом), нехтування правами громадян заради проведення економічних реформ, позиціонування як підвалин етики законів функціонування ринкових структур.
Таким чином, за минулі сто років відбувся істотний ціннісний дрейф:
— гроші з інструмента досягнення гідності й свободи були перетворені на самодостатню домінуючу цінність;
— протестантська етика за допомогою медійних маніпуляцій була замінена ідеологією консумпції;
— простим громадянам відмовлено в їх рівності від народження.
Можна було б перелічити ще декілька сторінок доказів того, що відбулася майже повна трансформація цінностей, суспільство істотно дрейфувало в бік цинізму та подвійних стандартів.
Думаю, що наслідком цього стала і відсутність особистостей у політичному класі (особистості є там, де є ціннісні стрижні), тому ми й спостерігаємо слабкість філософських і культурних течій в сучасному світі.
І хоча фінансово домінуюча сьогодні еліта сильна як ніколи, ціннісно вона дуже слабка. Ця ситуація проявилася дуже чітко на останніх президентських виборах у США; ми спостерігаємо надзвичайну активність учорашніх маргіналів, що рвуться до авторитаризму, — таких як Ердоган, Путін, Дутерте, Качинський та багато інших. Актуальна світова еліта не знаходить сили захистити цінності, які сама ж формально декларує, бо має вже до них дуже малий стосунок.
Але на заміну приходить нова група людей, яка постійно кількісно зростає і все більше нарощує свої впливи. Саме вона ще 20 років тому або обслуговувала домінуючу еліту, або була просто на маргінесі. Цю групу американський економіст Річард Флоріда назвав креативним класом.
Напевно, зарано говорити, що система цінностей креативного класу сформована. Але ми вже бачимо суттєві відмінності цих людей від попередньої еліти щодо їх соціальних мотивацій і уподобань.
Основне прагнення креативного класу — це змінити світ навколо себе, змінити країну і навіть цілу планету та космос довкола неї!
Інструментами креативного класу є — креативне мислення (обробка відомих знань, продуктів, практик і створення на їх базі нових знань, продуктів, практик) і процес впровадження цих нових ідей і продуктів в життя (інноваційний процес). Основними засобами є засоби, вже створені іншими представниками креативного класу (в першу чергу Інтернет). Гроші цікавлять як інструмент реалізації проектів їхніх проектів і не є самодостатньою цінністю.
Пріоритетом є не доступ до капіталу або природних ресурсів, а доступ до людського інтелекту з наявними креативними навичками. Тому економіка креативного класу концентрується там, де створені умови для комфортного проживання і реалізації проектів представників креативного класу. Анклавами, де він концентрується, вже є — затока Сан-Франциско, Сієтл, Остін, Тель-Авів, Дублін та інші подібні місця. В містах і регіонах із високою концентрацією креативного класу інноваційні компанії розташовують свої високомаржинальні підрозділи, що має наслідком швидке економічне зростання цих регіонів (як-от Дубліна). У таких містах етос креативного класу переймає все населення, яке там проживає.
А ось, як на мене, основні риси, що притаманні креативному класу:
— нонконформізм і індивідуалізм;
— толерантність до інакшості та до невдач;
— стирання меж між роботою і відпочинком;
— представник цього класу може бути одночасно представником багатьох видів діяльності;
— постійний пошук знань і інформації та переробка їх у креативні ідеї;
— чутливість до екології;
— несприйняття глобальних мереж і торгових молів;
— надання переваги крафтовості;
— фабрична естетика;
— байдужість до кар’єрного зростання, накопичень, консумпції, брендів, політики, влади.
Кількісно креативний клас у США вже перевищує клас робітничий.
За останні десять років креативний клас радикально змінив світову економіку, майже не маючи доступу до капіталу. Прикладом цього є Uber, booking.com, amazon, facebook.
Ходять розмови про можливе висунення Марка Цукерберга у кандидати на посаду президента США. А є ще така зірка креативного класу світової величини, як Ілон Маск. На жаль, відійшов Стів Джобс.
Появляються нові небачені інновації, як-от блокчейн.
Що нам очікувати від майбутнього? Не буду повторювати численні публікації про масштабні технологічні зміни в усіх напрямах життєдіяльності.
Думаю, острахи щодо небезпеки нової сегрегації по креативності завчасні. Креативність можна розвивати і виховувати. Але слід змінити філософію середньої і вищої освіти. Сьогодні вони набивають голови учнів та студентів інформацією, а не вчать критично мислити, добувати, обробляти інформацію і на цій базі продукувати нові ідеї (наприклад, як в університеті Стенфорда).
Думаю, що у країн і регіонів, які не мають доступу до природних ресурсів і капіталу, з’являється шанс здійснити стрибок. Про це варто думати і в нашому регіоні, і в країні (прикладом може бути бідна на ресурси Ірландія, яка цей стрибок здійснила).
Думаю, у майбутньому суттєві складності матимуть люди, що відносять себе до категорії професіоналів. Скоріше за все, більшість із них, як і більшість робітників, замінять роботи і комп’ютери. Тому уяви не маю, як буде вирішуватися проблема зайнятості.
Думаю, що в період, коли стара еліта втрачає впливи, а нова їх ще не набула, є великий ризик збройних конфліктів — у тому числі світових.
Нові технології розповсюдження інформації радикально міняють роль медій. Настає ера пост-правди, і невідомо, чи збережеться демократія в умовах такої масованої маніпуляції свідомістю людей.
Креативний клас є рушійною силою нової цивілізації й стане майбутньою домінуючою в світі елітою.
Як на мене, то завдання тверезомислячої частини старої еліти — створити умови для формування та зростання креативного класу і не чинити йому опору.
Виступ на засіданні «Львівського клубу» 25.03.2017, транскрипт журналу «Ї».
29.03.2017