Аналогії добрі тим, що дозволяють іноді через одне явище трохи зрозуміти інше. А погані тим, що лиш трохи. Наприклад, рашистів через нацистів. Або теперішніх росіян через тодішніх німців.
Я в ці сніги й морози стояв на сільському цвинтарі, дивився на замерзлий став, згадував давні веселі зими і думав, наскільки ця зима, зовні така на них схожа, від тих зим відрізняється
Так, Україна не була раєм для старих людей, але «раптом» уже вкотре в нашій історії з’явилася Росія, щоб нагадати і старим, і молодим, як виглядає пекло.
Тобто це вона для наших іноземних друзів Піппі. Натомість ми називаємо її Пеппі: «усміхнене, навіжене, бешкетне, сповнене любові щеня з найдовшими вушками у всесвіті»
Не існує «психотипу нациста». Існують натомість такі не тваринні, не демонічні, а саме людські, надто людські речі, як воля до влади і груповий конформізм
Історія наскрізь хворого, абсолютно непридатного до жодної служби чоловіка, який іде на війну солдатом-добровольцем – і стає там офіцером та командиром відділення
Попри все – найважливішим у нашій спільній історії було десятиліття між першою «Червоною Рутою» і другим Кучмою, коли УРСР стала якою-не-якою незалежною Україною...
