​   Настав час змін. В Україні з’являються бренди, часом кращі, ніж іноземні. Тут виробляються кращі, ніж за кордоном, речі. Виникають ідеї, втілення яких спонукає пишатися новим українським. Наприклад, стильні годинники із дерев’яним корпусом. Збільшується кількість добрих музичних гуртів, що творять на рівні зі світовими виконавцями. Але з якістю у масштабах одного міста ситуація дещо інша. Можна знайти лише помірно добрі та посередньо якісні товари і послуги.  

 

  Недавно взявшись упорядковувати твори письменників-модерністів початку ХХ сторіччя, натрапив я на просто обурливі речі. Люди, які не тямлять в галицькій літературній мові, сміливо беруться за упорядкування творів минулого.  

  Недавній смолоскиповий похід на честь Степана Бандери знову засвітив московську п'яту колону під дірявою маскою націоналістів. Відразу, як і варто було чекати, ціла армія московських сайтів та телеканалів кинулися ширити такі омріяні картинки.   Що ж, наші нацики разом з поциками постарались на славу. Якщо Москва замовила антисемітизм, то замовлення було виконане, хоч і доволі бездарно.  

  Західні правила політкоректності забороняють порівнювати Путіна з Гітлером. Утім, з усіх аргументів мене переконує лише один: порівнювати так — значить робити Путіну комплімент… Натомість уже не один оглядач вражався схожості геополітичних обставин в обох випадках.  

  Свято наближається, а відчуття свята немає… Десь глибоко у надрах мого тіла зламалася кнопка, що запускає святкове нервове збудження. Тіло стало резистентним до великих доз святкової мішури. Мене більше не беруть новорічні вітрини і різдвяні базари. І «нова радість» чомусь більше не стає. Свято наближається, а відчуття свята немає…  

​  

​   Ця зима якось по-особливому гірчить. Ніби й сніг той самий, і свята звиклі знову надходять, і люди по-зимовому метушаться: хтось скуповує всі продукти, хтось рутинно впадає у сезонну благодійність, хтось панічно штурмує банкомати, демонструючи натреновану реакцію на погані банківські чутки.  

  Цікаво, як в історію України ввійде ніч на Миколая-2016 — важитимуть більше бої і смерті на Світлодарській дузі чи націоналізація ПриватБанку? З острахом мушу припустити, що чергові олігархічні ігри коштом українців виявляться доленоснішими.  

  Українське суспільство вже кілька днів ніяк не натішиться з приводу вбивства російського посла в Туреччині.   Ми є дивовижною нацією. При показній релігійності не здатні усвідомити однозначність Божих Заповідей, інтерпретуючи їх так, як вважаємо за потрібне. А також не здатні робити висновків з уроків історії.   Дозволю собі нагадати деякий історичний досвід у власній інтерпретації.