Здається у 2000, або 2001 році, напередодні виборів до ВР Ющенко створив аналітичний центр. Керував ним один таваріщ, який зараз сидить в глибокій засаді. Я з декількома грамотними фахівцями написав для цього центру аналітичну записку про перспективи опозиції, про те, що треба робити і як робити. Зараз, порпаючись в архіві набрів на цей текст: от фрагмент цієї записки.

На сірому небосклоні сучасної галицької різьби зарисовується мистецька індивідуальність Сергія Литвиненка доволі виразно й повно.   Литвиненко — людина розмірно молода.  

Не від нинї заморока між нами. Тріває у нас від многих а многих лїт. Причина тої замороки перед всїм нерозвитість нашого за­галу і велике виображенє о собі декотрих людей, що себе уважають духовими провідни­ками народа. Буває таке, що хто напише я­кий стишок або яку повістку, сей час думає, що єму належить ся первеньство в лїтературі. Булоб се не великої ваги, колиб разом з тою думкою у декотрих писателїв ве лучилась о­хота все критикувати і поневіряти. Критика найчастїйше несправедлива, фальшива, осно­вана на власній, дуже чудній сновидцї.