Перша ознака меншовартості будь-якого народу – це коли він починає вишукувати корені своїх краян у якихось відомих світові людей. А потім втішатися, навіть якщо ці корені дуже сумнівні або обмежуються бабусею з Одеси.  

  Новина про смерть найстаршого з Янґів, Джорджа, того, що для молодших своїх братів був «продюсером і навчителем», зворушила мене якось цілком для мене самого несподівано.  

  Який націоналізм потрібен Україні  

  Будь-яка спроба українців вшанувати когось зі своїх героїв неминуче веде до скандалу чи то з боку росіян, чи з боку поляків, чи з боку євреїв. Немає значення, бо сусіди пильно стежать за нашою моральністю і не дадуть насипати собі солі під хвіст.   Сусіди краще за нас знають, якими насправді були наші герої. А що герої ніколи не бувають рівними як лінійка, правильними як Лєнін, то завше знайдеться до чого вчепитися.  

  Ситуація навколо нового освітнього Закону, а особливо реакція на нього офіційної Угорщини, має і певний позитивний вплив на українську політику.   По-перше, цей гарячий конфлікт допомагає нам усвідомити, що держави-сусіди можуть підтримувати Україну, але все одно передусім захищають власні інтереси. Нам цьому теж варто потроху вчитися.  

​   Якби прем’єр-міністр Іспанії Рахой був такий мудрий, як наш дідусь Цісар Франц-Йосиф, він теперішню каталонську кризу залагодив би так, що й цілісність Іспанії зберіг, і каталонців задовольнив надовго (а, може, й назавжди).  

  Останнім часом особливо нав'язливо визирає ряд явищ, які потрібно осмислити та якось протрактувати. Вони стосуються ідейно-світоглядних орієнтацій, що витають серед вуличного сеґмента правого руху, та певних соціокультурних зсувів, котрі з ними пов’язані. Певним чином ці міркування можна віднести до сфери фривольної політичної антропології.  

​   Тільки лінивий не говорив-писав про те, що в Україні забагато вихідних і святкових днів. Коли ж тут працювати, коли ще вчора було Різдво, а вже День Конституції треба святкувати? Дійшло до того, що УІНП навіть взявся «переписувати» розклад усіх цих святкових і вихідних днів.  

  Здавалося б, що саме за Незалежності варто було очікувати спалаху нашої культури, літератури й гуманітарної науки, а насправді відбувається занепад, у порівнянні з тим, що було.   Бо навіть якщо взяти совєтський період з його цензурою і всілякими обмеженнями, то існувала ціла купа часописів, які задавали тон, за якими читачі стежили, де вирували пристрасті і дискусії.