Кожне покоління вважає, що переживає щось цілковито унікальне, щось, що ніколи не траплялося ні з ким до нього і ніколи не станеться ні з ким після нього.
Підводжу голову і бачу цілі полиці ще не прочитаних книжок. Але вже сама їхня присутність діє на мене як наркотик. Я чудово знаю, що в них мені смакуватиме
Гітлер, який теж ховався в глибокому бункері з багатьма запасними виходами, здобув відданого свого прихильника й учня. Але врешті-решт вихід виявився лише один.
Якось узвичаїлося, що міти належать до прадавніх часів, а в новіших не мають змоги розвиватися. Але насправді вони вигулькували ще в часи мого дитинства
Згадалося, як під час публікації «Житія гаремного» одна читачка написала: «Я двадцять років прожила зі своїм чоловіком і не знала, що таке можна виробляти в ліжку».
Фільмів на тему «втеча з тюрми» знято безліч. Більшість із них – літературні фантазії. А от ця втеча була насправді. 1939 року з Бригідок втекло троє оунівців
Це неможливо дивитися в кінотеатрі, тому дивився онлайн, час від часу зупиняючи, повертаючи назад і прослуховуючи вдруге і втретє: Що? Невже це справді так звучить?
