Наші стосунки з сусідами дедалі більше скидаються на сварку баби Палажки і баби Параски. Ще трохи – і будемо одне одному задниці демонструвати, бо аргументів бракує.   Такий потужний БТР, як пан міністр Ващиковський, – то тільки такий собі польський Жиріновський, з якого деруть лаха у Польщі. Рівень його інтелекту не вищий за незабутній рівень незабутнього шанувальника Гулака-Артьомовського, бо саме Ващиковський звістив світ про якусь фантазійну країну Сан-Ескобар.  

  Якщо наступного четверга, 16 листопада, ви в Києві, то, можливо, вам є сенс провести той заповнений переважно темрявою, сльотою й холодом вечір пізньої депресивної осені якось по-особливому? І, можливо, заповнити його чимось іншим? Наприклад, завітавши до Будинку художника, де гратиме свою завжди несподівану музику джазовий гурт «Сон Сови». Автор же цих рядків читатиме під його музичний супровід вибрані поетичні та прозові фрагменти – власні й чужі.  

   

  Україна всю свою історію перебувала в міцних ворожих обіймах своїх недремних сусідів. Щойно поляки відчули слабкість Галицько-Волинського королівства, як відразу ж захопили Львів і решту земель. Не дрімали й мадяри, а пізніше й румуни та московити.   Не дрімають вони й зараз – і завжди напоготові, щоб урвати ласий шматочок.  

  Один значно старший, щоб не сказати літній, поет кілька років тому повчав мене: не треба писати віршів, коли закоханий. Це заборонено. Бо людина в такому стані занадто чутлива, емоційна, а кажучи просто – неадекватна. Тому й вірші вдаються кривенькі, хоч і неймовірно щирі та душевні. У такій позиції є зернятко істини, тож застосувати її можна до всіх різновидів писання. Але не можу нічого з собою вдіяти – мушу освідчитися. Канаді.  

  Придумав, як бачите, слово. Здається, непогане. А принаймні зрозуміле. Давньогрецькі міфи, либонь, усі в дитинстві так чи сяк засвоїли, то й Прокруста мали би пам’ятати. Страшний був, дослівно кажучи, маніпулятор: хапав на дорозі, кого стрів, і вкладав на своє сумнозвісне ложе. Після чого заходився маніпулювати: коротших розтягував, а довшим обрубував ноги. Тобто поки решта греків, обзиваючи іноземців варварами, займалася переважно іншуванням, Прокруст – навпаки – робив інших однаковими.

 

ΣΤΡΟΦΗ, ΑΝΤΙΣΤΡΟΦΗ і ΚΑΤΑΣΤΡΟΦΗ     Пройшла осінь, яку зазвичай називають «золотою». Бо й справді, природа бере своє, як і щороку, щедро змішує радісну й ніжну весняно-літню зелень із жовтим і червоним, багряним, насичує палітру кольорів не лише веґетативної природи, а й і небес.