Що вивчає соціальна антропологія? Чи існує ця дисципліна в українській гуманітаристиці? Чи потрібна вона в пострадянській Україні? Що, кого і в який спосіб досліджують антропологи? Чому це може бути важливо для нашого суспільства у стані кризи?      

Коротка рефлексія над деякими думками, представленими в рамках міжнародної конференції «Відповідаючи на виклики постправди», організованої під егідою Міжнародного інституту етики та проблем сучасності УКУ (Париж, листопад 2017)    

  Іноді стежу (точніше, підстежую) за польською пресою – і ось що помітив: із певною регулярністю в ній з'являються полум'яні антивладні і, сказати б, “антинародні” відозви католицьких священиків і ченців.  

  Пішов гуляти інтернетом мій блог про те, що росіяни – єдиний слов'янський народ, який не має коляд. Дивує реакція читачів, які щодо цієї думки заперечень не мають, тим більше, що я підкріпив її цитатами російських етнографів, зате просто хором заволали, що росіяни не слов'яни, а угро-фіни.  

ПОСТАНОВКА ЗАВДАНЬ.     Щоразу більше усвідомлюючи складність проблем, які стоять перед нашими суспільством, країною, світом, ми часто запитуємо себе: «Що в наших силах змінити? На що реально ми можемо вплинути? Що робити тут і зараз? З чого починати?».  

або НЕ ХОЧУ – ДАЙТЕ, ПУСТІТЬ – ТРИМАЙТЕ    

  Десь вичитав, що нинішні гомо сапіенс насправді не є такими – цілком розумними. Змішалися з неандертальцями, з денисівською людиною, – ото й маємо результат. Я дуже перейнявся тими археологічними знахідками, і винаходами, і новітніми концепціями. Та й дійсно, якщо у нашій славній Україні живуть не українці, а якесь місиво різних генотипів, то… гей, не дивуйте, добрії люде!..  

ПРОБЛЕМА ҐЕТЬЄ І ПРИНЦИП ОЧЕВИДНОСТІ    

 

  Минулого тижня окрім святкування мали ми дві резонансні події, які сколихнули інтернет: відмова відспівати українського хлопчика московським попиком і вбивство юриста Ірини Ноздровської.   Про темне похмуре дно московського-кагебістського патріархату написано за останні дні вже багато, і не хочеться повторюватися.