Прокрустинація

Придумав, як бачите, слово. Здається, непогане. А принаймні зрозуміле. Давньогрецькі міфи, либонь, усі в дитинстві так чи сяк засвоїли, то й Прокруста мали би пам’ятати. Страшний був, дослівно кажучи, маніпулятор: хапав на дорозі, кого стрів, і вкладав на своє сумнозвісне ложе. Після чого заходився маніпулювати: коротших розтягував, а довшим обрубував ноги. Тобто поки решта греків, обзиваючи іноземців варварами, займалася переважно іншуванням, Прокруст – навпаки – робив інших однаковими.

Оце «однакування», яке – на противагу іншуванню – останнім часом виразно увійшло в інтелектуальну моду, я і називаю прокрустинацією, тільки вже не в дослівному, а в переносному сенсі: Прокруст працював руками, натомість його нинішні нащадки працюють головами. І власне в цьому полягає спільна риса прокрустинації та іншування: вони відбуваються не в так званій реальній дійсності, а винятково в нашій уяві. Поза тим ці дві розумові операції є діаметрально протилежними. Хоч і невідомо, котра з них підступніша. Бо вичитає, бува, десь людина прогресивну думку, що, на відміну від попередніх темних тисячоліть, у наші політкоректні дні іншувати вже нікого не можна, озброїться добрими намірами та ідеалами гуманізму – і стане на священну прю з іншувальниками, і захистить усіх невинно ображених, які кричали: «Путін, ввєді!», – і сама незчується, як застосує до опонентів нею ж зненавиджену тактику іншування, водночас прокрустинувавши своїх сумнівних підзахисних. А ніби так шляхетно все заповідалося…

Гаразд, невеличкий крок назад. Категорія Іншого настільки важлива в цілому комплексі гуманітарних наук і має таку тривалу історію осмислення, що більш-менш адекватно охопити її тут ніяк не вдасться, нема що й пробувати. Сприймаємо ми Іншого як можливість самопізнання і невід’ємний елемент самосвідомості чи вважаємо його за головну загрозу екзистенції нашого Я – без нього у будь-якому разі не обійдуться ні філософія, ні психологія, ні антропологія, ні етика, ні, зрештою, постколоніальні студії та ґендерний аналіз. Кожен із нас у котромусь із численних значень є Іншим для когось іншого, а отже, кимось, кого неможливо ні уникнути, ні до кінця зрозуміти, але з ким доводиться давати собі раду.

І так само неможливо уникнути свого розрізнення з Іншим. Ні окрема людина, ні етнічна група, ні політична нація не може оминути цієї ранньої стадії розвитку, цього моменту самоусвідомлення, який починається з відчуття власної окремішності й відмінності від решти світу, – якщо, звичайно, взагалі йдеться про якийсь розвиток. Найочевидніший приклад – ось він: мільйони українців щойно сьогодні, завдяки (хай би як це прозвучало) війні, почали здогадуватися, що вони з росіянами – не один народ. Дякувати й на тому: перший крок на шляху до себе зроблено, тепер головне – не зупинятися. Втім, ще кілька мільйонів – і теж завдяки війні – здається, лише зміцніли у своєму протилежному переконанні. Цікаво буде подивитися на їхню «реінтеґрацію».

Менше з тим. Із неможливості уникнути розрізнення з Іншим виникає наша схильність до іншування. Не страшно. Бо що цілком можливо – це обмежити його, іншування, негативну дію, а відтак – на певному етапі дорослішання – перерости. Проте для цього треба не впадати в крайнощі, перестати плутати причини з наслідками, а може, навіть трохи відкоригувати слововжиток. Наприклад, позначати терміном «іншування» не всі критичні висловлювання про Іншого, а тільки ті, в яких Іншому приписують вигадані атрибути чи злочини. Інакше ми договоримося до того, що поширення брехні і поширення правди – це одне й те саме, і друге заслуговує на такий же осуд, як і перше. А хочеться вірити, що різниця все-таки є. Коли хтось – припустимо, публіцист – пише, що така-то етнічна група додає до борошна кров християнських немовлят, то це найзлісніше іншування, яким повинен займатися суд. Але коли хтось – припустимо, ще один публіцист – наводить дані ЦВК, згідно з якими жителі Донецької області двічі в других турах президентських виборів віддавали понад 90% голосів за Януковича, тоді як жителі Львівської – стільки ж за його конкурентів, то це констатація факту, яка з іншуванням не має нічого спільного.

Свідоме негативне іншування – це навмисні пошуки відмінностей там, де їх немає. І такого роду іншування, безперечно, слід з усіх наших дискурсів викорінювати. Але й прокрустинація – себто твердження, буцім відмінностей немає там, де вони є, – теж нічим не краща, адже без встановлення й аналізу різниць у принципі не буває жодного пізнання. Зокрема – й пізнання добра і зла. А без нього – як засуджувати когось чи виправдовувати? Де немає критеріїв оцінювання, там усі однакові: Гітлер і жертви Голокосту, Сталін і жертви Голодомору. Чи все ж таки серце підказує, що не однакові? Можна мені сказати кілька поганих слів про Гітлера й Сталіна – чи це буде іншування? А про тих, хто їх привів до влади і сліпо виконував їхні накази? А про Путіна, який вторгся в Україну? А про ті ж приблизно 90% росіян, які Путіна в усьому підтримують? А про Януковича? А – нарешті – про тих жителів Донбасу, які протягом десятиліття затято голосували за путінського холуя Януковича та його кримінальну партію, слухняно виходили на антимайдани, відчайдушно перекривали дорогу українським військовим і оскаженіло кидалися на колону полонених? Чи про Януковича ще можна, а про його вірний електорат уже зась, бо саме тут починається іншування?

Ні, я знаю, що Янукович збирав голоси не лише в Донецьку, а й у Львові. Але я також знаю, що між 90% і 9% є велика різниця, і ніхто мені не доведе, що її немає. Як ніхто мені не доведе, що немає різниці між містом, де перехожі підбадьорюють людину з українським прапором, і містом, де її за цей прапор можуть убити чи покалічити. Зійдуться колись такі різні міста знову разом чи ні – поняття не маю. Однак, щоб у них бодай з’явився на це шанс, варто для початку визнати всі розбіжності між ними і постаратися зрозуміти, наскільки вони сумісні з життям єдиного державного організму. Ага, і ще, шукаючи винних, згадати стару літературну істину: навіть якщо дзеркало, в якому відбивається дорога, виявилося тьмяним, кривим чи потрісканим, на стан самої дороги воно все одно ніяк не впливає.