Коротка повоєнна історія пам'яті в радянській Україні: історична пам'ять – це не лише про те, що суспільство пам'ятає, але й про те, що воно годиться забути.
Це вам не статистика, яка слабо діє на уяву - вразливим людям краще не читати. Решті ж варто бодай для того, щоб мати поняття про звірства в Україні 1914–1945 років.
Це історія, щоб почати думати про своє минуле інакше. Не тому що ми цього хочемо, а тому що ми як Україна маємо лише такий вихід. Зокрема перед лицем російської агресії.
Це програма, на якій виросло не тільки декілька поколінь поляків, але й українців – і не лише в Галичині. Пізнаємо один одного по тому, чи ми слухали Lato z radiem
Подолання минулого не є корекцією пам’яті. Досвід України показує: що менше реформ, то більше історичної пам’яті. Бо це емоційно, це діє, цим легко мобілізувати електорат
У 2004 році і в 2014 році Україна була тієї точкою, з якої можна було написати зміну цілого регіону. Ми це втратили. Тепер маю іншу надію – зміни рано чи пізно почнуться
