Завтра, 20 червня, Прикарпатський батальйон вирушає на схід України для виконання бойових завдань. «З нас зробили якихось боягузів! Це ганебно!», — ображено обурюються вони на той жіночий пікет, коли матері та дружини стали грудьми на воротах Делятинської військової частини, щоби не випустити хлопців на війну без належного спорядження. Прикарпатські хлопці насправді рвуться чимшвидше замінити своїх товаришів на передовій, які вже виснажені від утоми та напруги...
Знимка Тараса Греня
На початку червня у батальйоні було 423 бійці. Тепер — на 68 менше. Пішли ті, хто має на це право: батьки трьох і більше дітей, а також ті, хто не може служити за службовою невідповідністю. Решта ж — а це 355 бійців-резервістів — вважають, що це їхній свідомий вибір, і крапка.
Після подій початку червня, коли вся Івано-Франківщина побачила своїх армійців з 5-го батальйону територіальної самооборони як бійців, що не готові до війни, а є вразливі до смерті, уся громада співпереживає. Чи не наступного ж дня у напрямку Делятина посунули передачі провіанту, запчастин, амуніції, технічних приладів. Треба сказати, що прикарпатці вже давно складають кошти на спеціальний обласний рахунок. І станом на нині там накопичилося… 6 мільйонів гривень! Але скористатися з них ще ніхто не зумів. Тож відтепер категоричне «Ні!» якимось «замороженим» рахункам. Допомога надається лише за принципом «із рук до рук». Саме так, до прикладу, НГВУ «Надвірнанафтогаз» відремонтувало Прикарпатському батальйону техніку, придбало дорогий тепловізор і прилади нічного бачення. Сьогодні (19 червня) мають прибути сучасні панцерожилети від хмельницького виробника.
А от однострої хлопці здебільшого купують самі. У присутності кореспондента «Z» один із бійців привіз у частину форму з іспанськими наліпками. Бадьоро повідомив: тисяча гривень, з гуманітарки. Цікаво, що то за продавець гуманітарки і в якій акції бере участь? Точно не на підтримку української армії працює, радше на підтримку власної кишені...
Взуття військовиків, кажуть, уже не розлазиться. У їдальні почали смачніше й поживніше годувати. Крім того, всі солдати забезпечені спальниками, карематами та спеціальними наплічниками. Про це розповів полковник Юрій Верановський, який відповідає за навчально-тактичну підготовку особового складу.
Турбуються в регіоні й про своїх краян, які вже "на повну" воюють у "гарячих точках". Так, 33-річний надвірнянець Василь Боднар, учасник першої української місії в Іраку, вже давно перебуває у Слов'янську. Завдяки підтримці надвірнянців й ініціативі самого офіцера вдалося по-сучасному обмундирувати його побратимів. Депутатський корпус Надвірнянської районної ради самоорганізувався в ініціативі збору коштів і придбання далекоміра, окулярів нічного бачення та, врешті-решт, тепловізора вартістю понад 50 тисяч гривень, який уже на шляху до Житомира.
Відомо, що кинь ці гроші у бюджет — не знімеш і копійки, а бійці ризикують життям щохвилинно.
Командування Прикарпатського батальону отримало найбільше пожертв з Надвірнянського, Коломийського районів і міста Бурштин. А франківські волонтери влаштували акцію у місцевих супермаркетах, заохочуючи краян до пожертви продуктами, цигарками та засобами гігієни. За якусь годину-другу кілька візків, забитих товаром, викотили на вулицю. Волонтерка Вікторія Шахоріна згадує цей день як один із найкращих у своєму житті: «По-доброму вражена нашими людьми! Бабуся, яка заледве йшла та придбала для себе лише необхідне, поклала у візок з продуктами для армії банку сардин. В неї були сльози на очах. Вона щиро дякувала нам, плачучи, що ми це робимо. Ще одна жінка дякувала, обняла і почала плакати…, потім знову дякувала за те, що ми це робимо. За годину — повний візок продуктів. Деякі люди, поклавши куплене, повертались, щоби ще придбати необхідне».
Івано-Франківська Самооборона з допомогою волонтерів зібрала близько 10 тонн харчів, засобів гігієни й інших речей, потрібних нашим військовим.
Лише за один день надали 33 великі пачки харчів. Загалом їх близько 10 тонн. Багато людей приходять, запитують, в чому є потреба, і самостійно закуповують продукти на гуртівнях.
Самооборонівці везтимуть допомогу на Схід самостійно, тож сумнівів, що вона не дійде до адресата, виникати не має.
А тим часом бійці Прикарпатського батальйону територіальної самооборони вкотре виходять на тренування. Стріляють лише справжніми набоями, блок-пости будують миттєво, у польових умовах уявляють собі справжніх ворогів, які зараз за тисячу кілометрів на схід. Не в одного закрадається думка: вони не зупиняться, якщо ми їх не зупинимо. Адже тисяча кілометрів — це так умовно! Їм приємно, що про них дбають, але їх втомило постійне складування продуктів, речей, звільнення на вихідні, коли ти й без того ніби на постійному вихідному.
Знимка Тараса Греня
Армія наша росте на очах. Така занедбана й розтерзана ще донедавна, а сьогодні все ще бідна, але вже сильна духом і народною довірою. А значить, має те, чого не купиш за жодні гроші.
19.06.2014