Відгомін кримських подій та все ще актуальна перспектива війни з Росією, дещо приглушує «гул у вуликах» галицьких міст. Загальна тривога, яка нависає над усіма нами розсіює увагу й не дозволяє сконцентруватися на тому, що відбувається під носом. А варто було б, оскільки тим часом у перших кроках реалізовує себе на місцях нова влада. «Z» довідався як це відбувається на Тернопіллі.     Кадри перехідного періоду    

Війна — це там, де убивають. Жінці на війні місця нема, бо жінка є для того, щоби життя давати, а не відбирати. Образ жінки-берегині міцно засів у свідомості нашого досить-таки консервативного суспільства, але навряд чи він тепер узгоджується з дійсністю на 100 відсотків. Останні події в Україні довели, що жінки не вдовольняться вже навіть роллю того, хто подає набої, — жінки самі будуть стріляти. І наші галицькі пані цю тезу доводять.  

Західна Україна має якісь свої, тільки їй притаманні, особливості. Тут піклуються про флору, але й сильно не люблять людей, що завжди мають пару тузів у рукаві.  

Виправдальний вирок підданному Королівства Марокко, якого звинувачували у вбивстві відомого львівського лікаря Фрайфельда, спричинив величезний резонанс у суспільстві й загострив увагу і до нововведеного інституту — суду присяжних, і до судової системи загалом.

Спостерігаючи за постреволюційними кадровими рішеннями щодо розмаїтих державних посад на Львівщині, переконуєшся, що здатність українських лідерів національно-демократичного спрямування наступати на ті самі граблі межує з клінічним мазохізмом. Таке враження, що кілька місяців протестів за зміну та перезавантаження країни були просто фантомом, а рядові бійці Майдану, які найбільше тих змін вимагали, перетворилися для нової влади в більмо на оці, яке заважає їм переможно вирулювати.  

Галичина передислоковує своїх вояків вглиб країни. Нині рано (17 березня) мешканці вулиці Стрийської у Львові стали свідками, як солдати розміщеної там військової частини  вантажилися в автобуси і разом з бойовою технікою відбували геть. Їх підняли серед ночі за тривогою, і в якому напрямку передислоковують — на широкий загал розголошувати не хочуть.    

Один із найдавніших на Прикарпатті нафтогазових промислів дарує мешканцям Биткова, що на Надвірнянщині, не прибутки, а самі клопоти та проблеми.    

Принцип «з журбою радість обнялася» актуальний, як завжди. Хтось готує схрони, хтось робить спроби впорядкувати владу, хтось відкопує не шмайцери, а кабелі.  

Центральний продуктовий ринок Івано-Франківська, попри всю свою позірну прозаїчність, став одним з пунктів, де вповні реалізується теперішня революційна риторика. Фірма, що орендує прибуткову «точку» в громади, належить адептам Партії реґіонів (як то повелося останніми роками) й будить невдоволення торгівців базару не те щоб самим цим фактом, а радше звичкою обдирати місцевий люд.

Мешканці Криму їдуть до Львова перечекати напружений період українсько-російського протистояння на півострові. Їдуть переважно кримські татари — переважно жінки з дітьми. Станом на тепер приїхати до Львова зголосилися понад 220 осіб, а людей, готових їх тут прийняти, набагато більше.     Дії росіян — це нахабна аґресія