Meridian Czernowitz: поезію в народ!

Четвертий рік поспіль осінь в Україні почалась з поезії. Цим разом, залишивши обабіч прозу життя та бабине літо, спакувавши у валізи груші, вино і трохи лірики, вона сіла у потяг Київ–Чернівці разом із Сергієм Жаданом, Світланою Поваляєвою, Маріанною Кіяновською, Енн Коттен, Маріон Пошман, Оленою Фанайловою, Ігорем Померанцевим, Катериною Бабкіною та багатьма іншими. Так почався IV Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz.

 

Саме поетичний потяг, маршрут якого передбачає ціле турне, став однією з родзинок фестивалю. Поети з 16 країн світу протягом кількагодинної мандрівки перетворили вагон-салон на читальню з домашньою атмосферою. Ідею сприйняли «на ура!» не лише книголюби, а й автори. Як зауважив Сергій Жадан, коли ти опиняєшся у такому закритому просторі, дуже тісній компанії з поетами, — починаєш чути від них таке, чого не почуєш на літературному вечорі. Втім Чернівці не стали кінцевим пунктом призначення «літературного вагона». Поставивши фестивальну крапку на «Meridian»-i, потяг з поетами вирушив до Львова. А вже незабаром турне продовжать за маршрутом Львів – Берлін – Бремен. Літературна подорож триватиме до 25 вересня.

 

Meridian Czernowitz у Чернівцях

 

Протягом трьох днів у Чернівцях відбулось кілька десятків різноманітних заходів — від автограф-сесій та презентацій до винно-поетичних вечорів і перформансів, учасниками яких були поети з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Великої Британії, США, Данії, Нідерландів, Люксембургу, Ліхтенштейну, Польщі, Румунії, Росії, України та сотні гостей-поціновувачів поетичного слова. Серед найважливіших подій — відкриття літературного целанівського центру, що має на меті стати осередком розвитку культури, літератури і на свій кшталт центром інтеґрації читачів усіх поколінь, а також музично-поетичний перформанс Юрія Андруховича й дуету «Вервольф Сутра», ніч поезії, театральний перформанс «Jura Soyfer revue» за мотивами книжок Юри Зойфера, вільний мікрофон, де кожен охочий міг поділитись з присутніми поетичним надбанням своїх шухляд...

 

 

Втім хоч би скільки учасників та заходів передбачав фестиваль, його головним персонажем залишається саме місто, яке щороку відкриває щораз то нові поетичні локації.  

 

– Я втретє на «Meridianі», і мені дуже подобається, як організатори дотримуються лінії, яка пов'язана з культурним обживанням міста, відважно залучаючи нон-стоп нові локації, зовсім несподівані і неочевидні для читання, — каже поет, перекладач Остап Сливинський. — Торік  то був Калинівський ринок. Я пам'ятаю, як серед цього торгового хаосу читали вірші, і це кльово. Це ніби поезія йде до людей, і наче смішна форма, але дає фантастичні ефекти, якщо втілити її на практиці. Цього разу новою локацією був потяг і новобудови. Крім того, це також місця, які є місцями культури, але наразі забуті або не обжиті, як, наприклад, костел єзуїтів «Пречисте серце Ісуса». Ми не доїхали цього разу у спальний район, але я пам'ятаю, як торік на ринку люди слухали поезію, щось записувалось у них у свідомості... Спершу пані продавчині, коли читала Забужко, питали одна одну, чи то Лілія Сандулеса. Ми відповідали, що ні, що це Оксана Забужко, на що отримували запитання: «А вона також співає?». І хоча чули, що ні, залишались і слухали...

 

Цього року залишались і слухали «Поезію спальних районів» від Сергія Жадана і Світлани Поваляєвої мешканці житлового комплексу «Водограй». Питали, що то за натовп, що відбувається, а тоді зупинялись і слухали. Зрештою, питання «Що відбувається?» чернівчани ставили під час фестивалю не один раз. А ми, щоразу видихнувши, виважено пояснювали, що у їхньому місті відбувається поетичний фестиваль. Це нагадувало ситуацію з дрогобицьким фестивалем Бруно Шульца, коли до містечка з'їжджались вершки еліти Польщі та України, увесь вікенд тривали різні акції, а місцеві нічого не знали, що діється у них під носом, і називали все те «зльотом сатаністів».

 

Жадан на Meridian Czernowitz-2013

 

Повертаючись до теми найголовнішого учасника фестивалю — міста, — хочеться процитувати Світлану Поваляєву, для якої Фестиваль Meridian Czernowitz відбувся у ній самій — як особисте щохвилинне свято, і яку місто закохало в себе назавжди...  

 

– Події фестивалю, що дійсно вразили, — читання в потязі та плацкарті, «Поезія спальних районів», Відеопоезія, вистава Юрія Андруховича й вистава Неллі Закс (надто її голос та міміка). Поза ж програмою описати все це солодке божевілля і невагоме щастя неможливо в одному абзаці чи навіть в одній статті — стільки було кумедних дрібних пригод, стільки сміху, стільки тепла і радості від спілкування... Я би ще — дійсно, щиро! — хотіла окремо подякувати Святославу Померанцеву за чуйне і ґалантне ставлення до всіх нас, за ці направду «тепличні умови» для наших творчих душ! На вокзалі нас проводжав фантастичний оркестр, і ми танцювали мало не до серцевого нападу! В старості я переїду до Чернівців й оселюся в районі Стара Жучка (старість-бо вимагає чесності й не терпить двозначностей). В цьому акварельному розслабленому просторі, в цьому місті, де стільки неба і такий особливий брук, в цьому одеському Парижі (чи паризькому Бердичеві), я розмовлятиму зі знайомими через дорогу, ховатимусь від раптових дощів у букіністичному магазинчику на Головній, 31 і ні про що не згадуватиму, бо Чернівці стало тримають спогади, традиції і дрібні побутові звички, — місто зробить це все за мене.

 

Світлана Поваляєва на Meridian Czernowitz-2013

 

А от Катерина Бабкіна зізнавалась у коханні більше фестивалеві Meridian Czernowitz. Каже, любить його ніжно, як люблять якщо не дітей, то принаймні родичів.

– Свого часу я стартувала фестиваль по піару і медіа-підтримці, працювала два роки як координатор і дотепер координую премію Book, — каже Катерина Бабкіна. —  Цього року у мене нарешті не було багато читань, тож я мала час насолодитись поезією і атмосферою. Фестиваль потрохи міняє формат, і мені це дуже до вподби. Якщо раніше організатори орієнтувались на статус, то тепер вони зрозуміли, що їхня основна вартість — це поетичний контент.  Якщо довго стукати в стіну головою, то врешті решт буде толк. Так і тут. Чоловічок, з виглядом абсолютного гопника, який сидів у першому ряді на скрінінґу відеопоезії, — ридав після відеопоетичного кліпу про життя глухих дітей. Для мене це маркер того, що все працює...

 

Та хоч яким ідеальним був би фестиваль — завжди знайдеться перспектива, куди рости і ставати ще кращим.

 

– Мені б хотілось, аби «Meridian» трохи розширив географію, — зауважує Остап Сливинський. — Я розумію, що організатори передусім орієнтуються на літератури, пов'язані з Чернівцями, тобто єврейську, німецькомовну, польську так-сяк... Можна робити акцент, якщо це необхідно для концептуальної послідовності, на згаданих літературах, але, крім того, запрошувати і з інших країн поетів. Бо ж якщо хочеться розвиватись і рости, то в географічну ширину варто рости теж....

 

Фото Тетяни Давиденко

13.09.2013