Що ми знаємо про Нестора Махна? Для декого він анархіст, злодій і безбожник, для інших – герой, «батько», приклад для наслідування. Напевне відомо те, що його постать овіяна багатьма міфами та легендами. І саме їх доводиться або розвінчувати, або приймати на віру.    

Юрій Завадський — це знак. Часом оклику, коли згадуєш його як редактора «Звіршів», газети, котра стала початком іншої літератури в Тернополі, як засновника літстудії «87», з котрої вийшли поети, котрих цікаво читати. Це знак запитання, коли йдеться про його тексти, бо вони вічно запрошують подивитися туди, глибше за знаки-літери, зокрема в новому «Таксистові». Це м’який знак, коли Юрій Завадський читає свої тексти, здається, намащуєшся на його голос і він веде.  

Хмари розсотуються, і з ілюмінатора, вкритого білими цятками замерзлої вологи, видно місто. По кількох хвилинах літак приземляється. Я одним із перших покидаю приміщення аеропорту, увесь мій багаж складається з компактної валізки, яку дозволено брати в салон.    

Тимофій Гаврилів. Де твій дім, Одіссею? – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015. – 216 с.     Був один, хто теж назвав свій роман поемою, та (окрім того, що століттями доводить цією вказівкою школярів до гріха) так і не змирився, коли його твір регулярно порівнювали то з гомеровим епосом, то з дантовою подорожжю. Сучасні письменники здаються загартованішими.  

Не буде правдою, що я понад усіх люблю гуцулів. Але те, що то цікаві люди, факт. Колись мені довелось читати щоденник невідомого етнографа, сторінки якого по великій пожежі підібрав під порогом своєї домівки мій давній приятель. В самому центрі міста. Декотрі листки геть були обгорілі, а декотрі можна було добре прочитати. Оце він закликав мене до себе, і ми читали розповіді якогось там вуйка, як і коли треба перший камінь на хату закласти, в який бік мають дивитися вікна, і як узагалі той бік вибрати?

Олександр Михед – письменник, літературознавець, культуролог, куратор мистецьких проектів (літературних проектів PinchukArtCentre, літературної частини фестивалю «ГогольFest»), автор книги «АмнезіЯ». Вона стала основою літературно-мистецького мультимедійного проекту (www.amnezia.in.ua), що увійшов у сімку найкращих проектів світу за версією фестивалю «SOUNDOUT» (Берлін, травень 2014) та збірки оповідань «Понтиїзм».

  Минає вже вічність від того часу, коли ми зійшлися втрьох і було вимовлене фатальне й сакральне, універсальне і карнавальне — Бу-Ба-Бу...  Ю. Андрухович, Аве, «Крайслер»!, 1993.  

  Олександр Бойченко. Більше/Менше. Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. 200 с.   Книжки треба перечитувати. Змінюється факт – змінюється інтерпретація факту – змінюється людина, яка факт інтерпретує. Таким є ланцюжок (само)пізнання. Збірка «Більше/Менше» Олександра Бойченка складається з його виступів, колонок, есеїв, статей etc., оприлюднених протягом 2005–15-го. Читали тоді. Перечитаємо нині. Може статися, побачимо, як міниться людина. Пощастить – то включимося до процесу.