Назарій Заноз

  Те, що постійно носиш за плечима, часто визначає твій ритм. Не тільки мусиш підлаштовуватись під вагу, а й обирати, що сьогодні звалити собі на рамена. З чим вирушати в нові краї і з чим із них повертатися.   Перед подорожжю напаковуєш наплічник усім необхідним, тим важливим вмістом, що має стати потім в нагоді. Назад же сподіваєшся, що сумка стане легшою. Натомість маєш надію, що звільнений простір займе багаж позитивних емоцій.  
22.04.15 | |
  «Дорогою до Європи» – так можна було би назвати книгу про сю країну, пісню, фільм або й добрий  серіал в кілька сезонів. Або навіть все це в купі: багатосерійний мюзикл з елементами вистави, із розмашистими кадрами придорожніх краєвидів та такими ж довгими книжковими монологами.  
13.04.15 | |
  Минуле має здатність до накопичення. Поки живемо, воно все назбирується у великі баули, котрими самі себе нав’ючуємо. Займає все більші об'єми і од того все сильніше обтяжує. Ми можемо не тільки його побачити на різних знимках, в якихось речах, людях чи навіть їх рисах, не лише пригадати та відтворити в своїх пам'яті та уяві, а й відчути його вагу, що тисне на рамена.  
11.03.15 | |
  За кілька днів до Нового Року раптово помітив, що календар на моєму мобільному закінчується 31 грудня 2014. Якби був фаталістом та вірив у різні фен-шуї та інші пророцтва племені майя, то мусив би написати з цього приводу якийсь істеричний апокаліптичний текст про кінець світу, в дусі: ми всі помремо. Але оскільки ми й так усі колись помремо й без цього, то вирішив відкласти цю справу до кращих часів.  
23.01.15 | |
  Питання міста і часу вкрай містке. Воно і про ритм міста, і про його особливі одиниці чи то міри часу, і про минуле, теперішнє та майбутнє, і про пам’ять граду та його мешканців, і про їх спільні склерози, і про реставрацію – гру з часом, і про мертві локації, де час зупинився назавше, а ще – про його відносність та циклічність.  
13.01.15 | |
  1.   Теребовлянське коло пошани, чи просто Коло, – це відтинок дороги, в центральній частині міста. Насправді коло це – чотирикутник із вулиць, котрими гуляють закохані парочки і ходять старі бабці до церков і за пенсією, котрими блукають приїжджі в пошуках замку та в надії на ще хоч якісь атракції, це місце всіх основних мимовільних і не дуже здибанок. Це середмістя, перетин всіх основних шляхів, центр міста, його серце, кор.  
23.12.14 | Теребовля |
  Квартири своїх хазяїв   1.   Кажуть, що собаки схожі на своїх хазяїв. Точно так само можна й говорити про будинки. Лиш з тією різницею, що хати подібні не лише на одного свого власника, а на всіх тих, хто в них замешкував. На їх колективний портрет – з усіма вадами, недоліками чи навпаки – перевагами та привабливостями.  
10.12.14 | |