​   Республіка осені   В старих галицьких містах повноправною володаркою почувається осінь. Причому її присутність відчутна не лише восени, а й у всі інші пори року. Власне, самі ці топоси схожі на осінь, себто на своє чергове між — між літом і зимою. На цю особливу форму ностальгії, форму минущости та нагадування, що безтурботність та все хороше вже давно позаду.  

  Поки українці сперечаються про доцільність переходу української абетки на латинку, пропоную куди радикальнішу ідею — перехід на латинську мову. Єдина державна Lingua Latina. Звісно, з перехідним періодом. Але про все по порядку.  

  Обмеження меж   Межевість впливає на все в уявній республіці Між, вона проявляється в визначальних рисах та незначних характеристиках цього краю, конструюючи його дійсність із різних межевих, непостійних, проміжних, перехідних та летких конструкцій, неодмінно займаючи серединне чи то посереднє становище.  

  Іноді задумуюся над тим, що мусів би писати, якби не мешкав в сім місті, а якогось дня мене відправили робити звідсіль репортаж.  

 

 

  Те, що постійно носиш за плечима, часто визначає твій ритм. Не тільки мусиш підлаштовуватись під вагу, а й обирати, що сьогодні звалити собі на рамена. З чим вирушати в нові краї і з чим із них повертатися.   Перед подорожжю напаковуєш наплічник усім необхідним, тим важливим вмістом, що має стати потім в нагоді. Назад же сподіваєшся, що сумка стане легшою. Натомість маєш надію, що звільнений простір займе багаж позитивних емоцій.  

  «Дорогою до Європи» – так можна було би назвати книгу про сю країну, пісню, фільм або й добрий  серіал в кілька сезонів. Або навіть все це в купі: багатосерійний мюзикл з елементами вистави, із розмашистими кадрами придорожніх краєвидів та такими ж довгими книжковими монологами.  

  Минуле має здатність до накопичення. Поки живемо, воно все назбирується у великі баули, котрими самі себе нав’ючуємо. Займає все більші об'єми і од того все сильніше обтяжує. Ми можемо не тільки його побачити на різних знимках, в якихось речах, людях чи навіть їх рисах, не лише пригадати та відтворити в своїх пам'яті та уяві, а й відчути його вагу, що тисне на рамена.