Назарій Заноз

Нове покоління авторів, котре за дивною українською традицією мусить іменуватися за роком навіть не випуску, а потрапляння в літературу, величають двітисячідесятниками. І це засадничо інші люди.
30.11.14 | Львів |
  Ця країна завше воліла щось наслідувати. Хотіла не шукати свого справжнього обличчя. Ховалася за ликами чужих імперій, бігала в їхній тіні. Переховувалась, наче боялася показати себе справжню. Боялася, що може виявитися гіршою, і від того почала себе недооцінювати, зростаючи за чужими плечима непевною.  
31.10.14 | |
​ ​   Кілька днів тому захотілося мені гарячого шоколаду. Ну, з ким не буває.   Пішов за тим ділом до магазину. Такого, як купував зазвичай у Львові (шоколаду, а не магазину), не було, то довелося взяти інші: один нашого виробництва, а другий якийсь іноземний.  
21.10.14 | |
  Ми брели в бік Плебанівки, сподіваючись, що по дорозі Ксеня вирішить, чи варто йти до віадуку в босоніжках по жахливому болоту, чи все ж ні.  
10.09.14 | |
  Було, як завше, людно, ми продиралися крізь натовп, що рвався зі своїх вагонів до ескалаторів, немов на прощу. Майже у всіх були великі спортивні та клітчасті сумки, а ще – всі мали свої запахи.                 Мусів купити квиток додому, а Сашко просто їхав зі мною за компанію. Вдало проманеврувавши поміж люду, ми видерлися на ескалатор одними із перших. На деякий час запах зник, але вже на поверхні дуже швидко нас наздогнав.  
11.07.14 | |
  Чи задумувались ви колись над тим, що формувало наші міста? Що робило їх тим, чим вони є тепер? Що впливало на їх розвиток чи занепад, як виникали вулиці, що спричиняло саме таке їх розташування? Які це були події? Рано чи пізно, якщо локація вам правдиво дорога, ці питання самі почнуть крутитися в вас на язиці, і тоді вже не зостанеться нічого іншого, як шукати на них відповіді. Хоча б для себе самих.
20.06.14 | |