Коли нацисти засновували Аушвіц, ГУЛАГ вже давно поглинав людські життя. Істинними жертвами були “і мертві, і живі, і ненарожденні...”

Ті, хто прямо дає відсіч ворогові, ніколи не є арифметичною більшістю суспільства. Зрештою, це і не потрібно. А що дійсно потрібно — присутність такого умовного бійця чи воїна у суспільній свідомості.

Нам досі складно прийняти факт, що дихотомія між українцями, які опинилися по різні боки барикад, – фальшива. Вона не про війну, вона про наше її сприйняття

Чий гонор гоноровіше? Чия кров червоніша? Так, цинічне питання. І так, без розв’язку. Такі цінності завжди екслюзивні. 

  Зазвичай свідками минулого називають різного роду матеріальні залишки — починаючи від черепків давно розбитого посуду і закінчуючи спорудами різних епох. Але інколи минуле наздоганяє без усяких матеріальних свідчень, на рівному місці. Просто тому, що десь і колись елементи ситуації склалися так, що нагадали тобі про страхіття, колись пережите твоїм народом.   

  Лекція має назву «Бандерівці в Аушвіці – вижити й перемогти», і сьогодні я спробую вам розповісти, яким чином члени Організації Українських Націоналістів (бандерівців), потрапивши в Аушвіц, спромоглися вижити.