(Parę kart z dziejów geologji u nas).  

Miejskie Biuro statystyczne wydaje właśnie nr. 7. miesięcznika statystycznego pt. "Lwów w cyfrach" za miesiąc lipiec 1914.   Takie opóźnienie zeszytu lipcowego usprawiedliwiają wypadki wojenne, które przerwały prawidłowy tok badań statystycznych i wielce utrudniły zebranie potrzebnego materiału. A nawet należy uznać to za dowód wielkiej skrzętności kierownika biura dr. Dyszkiewicza, że w czasach wojennych zdołał zebrać bodaj najważniejsze dane cyfrowe o życiu Lwowa bezpośrednio przed wybuchem wojny światowei.  

Chce Pan zobaczyć nędzę Lwowa? — zapytał mnie p. Fryderyk Schlelcher, wiceprezydent miasta — pójdź Pan zemną, lecz uprzedzam, że to co Pan ujrzy odbierze mu sen i apetyt na parę tygodni. Poprowadzę Pana bowiem na samo dno dantejskie, go pieklą.  

Мы переживаемъ знаменательное время, когда въ жизни галицкаго общества происходитъ глубокій, коренной переломъ: переходъ отъ польскаго къ русскому языку.   До сихъ поръ въ торговомъ мірѣ Львова главенствовалъ польскій языкъ — почти всѣ вывѣски надъ магазинами и торгово промышленными предпріятіями, всѣ уличныя объявленія отъ скромныхъ карточекъ ищущихъ работы, до огромныхъ кричащихъ плакатовъ кинематографовъ — все это писалось по-польски.  

W paltach, z podniesionymi do góry kołnierzami, siedliśmy przy pięknie urządzonym kaloryferze.  

Митрополит ґр. Андрій Шептицький в днях проби і міри дав сьвітови цілому приклад високого розуміня обовязків. Остав ся на становищи своїм в часї, коли становище се — наче скелю серед моря — з усїх сторін обхопили ворожі филї.   Не кинув Митрополит Львова, хоча мав до сего сто нагод і сто намов. З мужеською рішучістю не приняв предложеної ще в послїднім моменті війсковою управою спромоги виїхати із столиці, до котрої вже наближались маси ворожих війск.  

Львів, 21. серпня.   Великої жертвенности для публичного добра вимагає від нас нинїшна пора. Жертв крови і маєтку, які віддаємо державі. І жертв синів наших і майна нашого, які нарід складає сам собі, своїй долї, своїй будучности.  

І.  

Відповідно до манїфесту Головної Української Ради з дня 6. серпня 1914 р. видаємо до всеї української суспільности отсе оповіщенє:   Всї істнуючі українські стрілецькі орґанїзациї лучать ся в одну спільну орґанїзацию під назвою: "Українські Сїчові Стрільці". В ціли доповненя рядів українських стрільців заряджуємо:   І. В кождій громадї має повстати безпроволочно громадський комітет з 3 до 5 людий. Сей комітет має:  

(С.Рудницький, доцент львівського унїверситету. Коротка ґеоґрафія України ч. ІІ, з 48 малюнками. Львів 1914. Накл. Укр. Пед. Тов. 221 стр. Ціна 3 кор.)