Xв. Peдакция! Вибачайте, що звертаюся до Вашої ґазети з отсею моєю статею післаною до редакциї Громадського Голосу предовгою й прикрою для мене самого. Мушу се зробити через те, що не знати, чи 52 число Громадського Голосу вийде перед загальними зборами "Наукового Товариства ім. Шевченка" 26. с.м. і чи в нїм буде надрукована моя стаття. Вона просвітить може й декого з читачів Дїла — членів Наукового Товариства ім. Шевченка" — звертаючи їх увагу, що справи не можна ставити так особисто, як се робить д. Р.

      Сьвятий Микола вичитав З Калєндаря "Просьвіти", Що на земли вже ждуть Його Малі й великі дїти.     Вмить ангела на стрих післав По урочисту шубу, Погляне, а на шубі пил Приляг на палець грубо.     Як стала шубу тріпати Небесна служба з пилу, Три днї на землю падало, Аж всюди стало біло.     Нападало, аж по полях Повирастали горби. Тодї Сьвятий у шубу встряг,

Виклад, виголошений на сьвятї отвореня "Національного Музея" дня 13 грудня 1913 р.   Високоповажані Панї і Панове!  

Національний Музей. Поволи наближаємось до нього легонько в гору спрямованою улицею Мохнацького. По правій сторонї дороги з-посеред ряду звичайних, нічим незамітних, шабльонових львівских камениць, звертає нашу увагу палата в стилю барокко. Маленька напись при брамі сповіщає, що стоїмо саме перед новою, молоденькою фундациєю — Національним Музеєм. Будинок стилевий, перед ним добре удержувана площа, посеред котрої має станути колись памятник Тараса Шевченка.  

Богато є метод публїцистичної полєміки, а таки два головні типи мож легко поставити. Перший — річевий, коли оба полємісти трактують справу мериторично і поважно, не виступаючи з меж пристойности й не торкаючи особи противника. Так ведеть ся звичайно полєміка в наукових справах в Европі, до неї також я привик. Другий тип метод полєміки — особиста полєміка. Вона появляєть ся тодї, коли полєміст, не можучи найти річевих арґументів, конче таки хоче — полємізувати. Тоді він у безсильній злобі сходить відразу на особисте поле і стараєть ся всїми способами з'огидити особу свого противника.

  Галицький сойм, що збереть ся дня 5 грудня на першу сєсию, вийшов з виборів, переведених в червни і липни 1913. Сей "засуджений на смерть" сойм складаєть ся після дотеперішної ординациї з 8 членів вірильних духовних і 4-ох сьвітських вірилїстів та з 149 послїв (44-ох вибираних більшою посїлостию, 28-ох вибираних куриєю міською, 74-ох вибираних куриєю сільських громад та 3 послів з торговельних палат).   Останні вибори дали такий вислїд, що в соймі засїдає 35 Русинів та 155 Поляків, бо один з польських послів Ст. Єнджейович помер перед скликанєм сойму.  

З приводу статі С. Єфремова.   (В дискусиї над важною справою даємо тут голос одному з дїйсних членів нашого наукового товариства. — Ред.)   Перед вами 257 ч. Ради з фейлєтоном д. С. Єфремова п. з. "З вашого житя". Сам факт появи сього фейлєтону, а ще більше його зміст та тон, такі незвичайні в культурнім громадянстві та такі знов характеристичні для деяких гуртків нашої суспільности, що вимагають докладнішого розбору зачіпленої д. Єфремовим справи.  

У „відповідь" на критичну аналізу одного свого твору, надруковану в своїм часі Ів. Трушем у нашій часописи, випустив п. Михайло Яцків у сьвіт зредаґований в белєтристичній формі пасквіль п. з. "Смерть бога". Ми не хотіли специяльно сим пасквілем займатися; ми бачили в ньому (як майже в цілій "поетичній творчости" Яцкова — від безпримірного ошкальованя знайомої загально родини в "Огні горять" розпочавши, через шкальованє пок.

Д-р Кость Левицький про соймову виборчу реформу і унїверситетську справу.

(Мале поясненє моїм рецензентам з нагоди оцїнки моєї збірки: Терновий огонь мій).