29 грудня світову музичну громадськість сколихнула дуже прикра звістка з Польщі – помер Войцєх Кіляр (польск. Wojciech Kilar, 1932 – 2013). Для львів’ян це особлива втрата, адже Войцєх Кіляр народився у Львові і прожив тут перші роки свого життя. Завжди про Львів згадував у своїх інтерв’ю, підкреслюючи, наскільки важливим для нього залишається цей факт.
Талановитий та відомий композитор, Войцєх Кіляр активно працював у сфері академічної музики та музики для кіно. Разом з Кшиштофом Пендерецьким та Хенриком Гурецким він був одним із творців польського музичного авангарду. Серед його найголовніших композицій: 5 симфоній, Ода Бела Барток in memoriam, Krzesany, Orawa, Missa pro pace (A. D. 2000). А також – музика до понад 130 фільмів, співпраця із знаменитими польськими режисерами: Романом Поланські, Кшиштофом Зануссі, Янушем Маєвським, Єжи Гоффманом. Кіляр писав також музику до фільмів європейських та американських режисерів, в тому числі і для Френсіса Форда Копполи. Саме Войцєх Кіляр є автором саундтреків до його оскароносного «Дракули». І саме кіномузика Кіляра нещодавно прозвучала у Львові, на 13-му джазовому фестивалі ДжазБез, де піаніст Куба Станкєвіч презентував свій останній диск, в основі якого – якраз музика Кіляра для кіно. Диск називається лаконічно – «KILAR».
Куба Станкєвіч є випускником престижного Berklee College of Music у Бостоні, де він отримав диплом з відзнакою – Нагородою Оскара Пітерсона. Згодом став лауреатом престижного Міжнародного Конкурсу Джазових Піаністів ім. Телоніуса Монка у Вашингтоні. Нині його творча кар’єра активно розвивається як у Польщі, так і за океаном, і у складі з відомими джазменами, і в якості соліста. Альбом «KILAR» – сольний проект талановитого польського піаніста. Про історію його створення та про музику самого Войцєха Кіляра Куба Станкєвіч поділився у розмові після концерту на фестивалі у Львові.
– Минулого року Войцєху Кіляру виповнилось 80 років. Чи це звернення до творчості видатного маестро, а саме до його кіномузики було пов’язане власне із ювілеєм? І чому саме обрали цю ділянку його творчості – музику до кіно?
– Мій вибір не мав нічого спільного із святкуванням ювілею пана Кіляра. Якщо подивимося на те, як створювались американські джазові стандарти, то вони були або фрагментами бродвейських мюзиклів, або це була музика до голлівудських фільмів. Це прослідковується, зокрема, у Віктора Янга чи Коула Портера. Потім джазмени вибирали із цього численного музичного матеріалу якісь певні фрагменти, які їх особливо цікавили і опрацьовували. Я зробив той самий маневр з музикою Войцєха Кіляра. Для потреб фільму вона подається у оркестровому вигляді, але гарні мелодії і гармонія створюють для джазового музиканта широке поле для імпровізації.
– В одному із своїх інтерв’ю Ви сказали, що звернення до творчості Кіляра для вас є певною мірою спогадом про молодість. Мабуть тому, що багато фільмів з музикою Кіляра ви переглядали ще у молодому віці?
– Навіть ще раніше, у дитинстві. Не знаючи навіть, що музику до них написав Войцєх Кіляр. Не думаю, що я тоді якось особливо звертав на неї увагу, але це були дуже популярні фільми: «Пан Володийовський», «Трендовата». На них виховувались цілі покоління поляків. Але з композиторами так буває: знаємо музику, але не знаємо людини, не знаємо, хто це написав. Людей цікавить мелодія, важливим є спогад, пов’язаний з самим фільмом чи з епізодом, у якому ця мелодія звучала. Натомість для людей не важливо, хто саме є автором мелодії. Але для мене – це все одне ціле.
– Альбом «KILAR» зовсім свіжий, записаний щойно 2013-го…
– Так, натомість сама ідея почала мене хвилювати раніше, десь з кінця з 2012-го. Звісно, це був для мене виклик. Я довго думав, як це зробити, адже цей альбом (як мені здається ) – це ані джазова, ані кіномузика. Мені важко визначити цей жанр, але нехай, нехай такою вона і буде.
– Чи вам вдалося поспілкуватися безпосередньо з композитором в процесі роботи над диском, чи ви радились з ним у чомусь, чи показували йому свої імпровізації?
–Я не контактував з композитором в справі дозволу працювати з його матеріалом – це робив мій видавець, який представив ідею проекту Войцєху Кіляру. Його реакція була дуже позитивною. Він був задоволений, що такий проект буде реалізовуватися. Композитор заохочував мене не боятись змін, робити свої власні інтерпретації. Це мене дуже заохотило. Вже коли альбом вийшов і композитор його переслухав, я розмовляв з ним по телефону. Пан Войцєх сказав мені кілька теплих слів і це мене дуже втішило. А діставши від видавця у подарунок альбом, він попросив ще декілька. І це було приємною несподіванкою, а також яскравим доказом його схвальної оцінки. Я з ним розмовляв ще раз перед своєю поїздкою до України у вересні. Я мав тоді виступити з програмою «Кіляр» у трьох містах – Одесі, Вінниці та Чернігові. Я йому кажу: «Маю три концерти в Україні», а він мені у відповідь: «А може би Ви заграли ще у моєму рідному місті – у Львові?». Ось це бажання і здійснилось зараз…
–Слухаючи музику з альбому «Кіляр», я усідомила, що фактично усі композиції об’єднані одним настроєм. Його важко визначити, але, мабуть, найкращим було би слово «романтичний».
–Бо саме такою є музика Кіляра. Прості засоби, але вони створюють глибоке враження. Я не хотів трактувати його музику лише як привід для власних інтерпретацій. Моєю метою було відтворити саме цей настрій. Якщо це вдалося, то добре.
–Працюючи над музичним матеріалом, Ви не змінювали мелодії. Натомість чимало змін здійснили у гармонічному супроводі.
–Так, у гармонії я багато змінив. І у ритмі. Зрештою, я робив те саме, що американські джазові композитори робили з бродвейськими шлягерами, надаючи їм джазового звучання. Змінюючи гармонію і ритми, залишали мелодію і – композиція залишалась впізнаваною. До прикладу, можемо взяти ще одного польського композитора – Єжи Васовського ( Єжи Васовскі ( 1913-1984), відомий польський композитор, автор популярних пісень, які увійшли до репертуару популярних виконавців – прим. С.І). Якщо би він свої пісні писав у Америці, то вони би були справжніми джазовими стандартами. Те саме і з Кіляром. Хоча він сам не раз повторював, що музика для кіно – це побічна сторона його творчості, а головна – це все ж таки академічна музика. Але все, що він писав, було дуже добре!
–Де Ви вже презентували цей альбом, яка подальша географія презентацій?
–Я виступав з музикою альбому у багатьох містах Польщі, грав її у Німеччині, як знаєте – вже у чотирьох містах в Україні. Планую також показати альбом «Кіляр» у Японії. Хочу ще зробити також аранжування цих композицій із струнним оркестром, це надасть творам іншого забарвлення. Одним словом, увесь час працюю над цим матеріалом.
– А як вам гралось у Львові? Для львівської публіки?
– Слухачі в Україні взагалі, а зокрема у Львові (я виступаю у вас не вперше) відрізняються якоюсь особливою музикальністю. Відчувається близький контакт. Тим більше, що я усвідомлював, що виконую для львів’ян музику композитора, який походить зі Львова. Музика символічно повернулась у місце народження свого автора… . до міста, де він не тільки народився, але й провів перші кільканадцять років свого життя. На жаль, ніколи більше сюди не повернувся…
