Святкування Дня Незалежності цьогоріч було особливе. Культурні заходи проводилися так, аби привернути увагу громадськості до ситуації на Сході України, під час акцій збирали кошти на потреби військових та поранених. Усі, хто має стосунок до культури як у ролі творця, так і у ролі споживача, поділилися на два протилежні табори у своєму ставленні до проведення культурних подій.
Фото з акції «Свобода для мене – це...»
Ірина Магдиш, заступник начальника управління культури Львівської міської ради на своїй сторінці у фейсбуці писала:
«Не питання – робити чи не робити зараз культурні події. Питання якості тих подій. Можуть бути і комедії. Але вони повинні бути блискучі. Зараз неякісна культурна подія – це те саме, що поганий командир на фронті. Деморалізує і вбиває. Культура – генерал тилу».
Саме тому Форум Видавців спільно з управлінням культури Львівської міської ради зініціювали літературний проект до Дня Незалежності «5 місць, де читають про свободу». Проект ставив кожному слухачеві просте запитання: «А що для тебе свобода?» і пропонує можливі варіанти відповідей від письменників, чиї есеї прозвучали того дня: Сергія Жадана, Юрія Винничука, Ірини Калинець, Світлани Пиркало та Юрія Андруховича.
Усі тексти, використані в проекті, взято з книги «Нерви ланцюга. 25 есеїв про свободу», яка вийшла 2003 року з ініціативи Форуму видавців та була присвячена пам’яті журналістів Сергія Набоки та Сашка Кривенка. Гриць Семенчук, розпочинаючи читання у «Дзизі», наголошує: сьогодні – унікальна можливість почути есеї з цієї книги, адже її давно немає у продажу. Есеї закарбували бачення свободи кожним автором станом на 2003 рік, однак усі читці стверджували, що ця есеїстика не втратила своєї актуальності. Просто тепер дещо інакше прочитується текст Юрія Андруховича про Яна Палаха, який здійснив самоспалення на Вацлавській площі у Празі 1969 року, аби змінити політичну доктрину. Ірина Подоляк, начальниця управління культури, яка читала цей есей, порівнює вчинок Палаха із розфарбуванням синьо-жовтими кольорами зірки на московській багатоповерхівці. Сама пані Ірина говорить: «Свобода для мене – це працювати, робити роботу. Останні роки я стараюся встигати робити дуже багато. Що стосується проекту «5 місць, де читають про свободу»: коли ми думали про День Незалежності, то хотіли, аби він був вдумливим, медитативно глибоким».
Проект побудований на ідеї літературного маршруту: 5 локацій та 5 текстів, на кожній локації той самий текст читається щопівгодини, після кожних читань слухачам нагадують, які ще локації він може відвідати. Такий формат передбачає активну участь слухача у читаннях, а також можливість змоделювати захід на власний смак – слухач сам обирав, куди йому піти та що слухати. Організатори використали 5 пунктів: галерею «Дзиґа», площу Музейну, провулок Параджанова (дворик Вірменської церкви), літній клуб «Поліграф» та велику сесійну залу львівської Ратуші.
Я пройшлася усіма локаціями і мала нагоду почути, як Наталка Космолінська читає Сергія Жадана, Марта Більська – Світлану Пиркало, Ярослав Федорчук – Юрія Винничука, Ірина Подоляк – Юрія Андруховича, а Ірина Сандуляк – Ірину Калинець. Загалом у читаннях взяли участь 25 відомих львів’ян, серед яких письменники, художники, актори, громадські діячі, чиновники, журналісти.
«Я ніколи повністю не відчувала свободи. Мені важко описати те, чого я не можу відчути. Але мені хочеться думати, що свобода – це насамперед свобода вибору. Межа між свободою та «я роблю усе, що хочу» – тонка, тому свобода – це щось ідеалістичне, чого прагнуть інтелектуали, насправді недосяжне. Але це добре, бо мрія має бути недосяжною. І добре, що люди не можуть бути абсолютно свобідними, тому що лише зважаючи на зовнішні фактори ми залишаємося єдиними, продовжуємо грати за одними правилами, де за нас вже давно вирішено, що зло – це погано, а добро – навпаки. Мені подобаються ці правила, я їх приймаю.
Я багато про що могла би подискутувати з авторкою тексту, який я читала, Світланою Пиркало, хоча мені дуже сподобалася її думка про свободу. Думаю, що такі акції – це акції для інтелектуалів, освічених людей, навряд чи ми зможемо зачепити ними тих, кого найбільше потрібно зачепити: людей, які не замислюються над тим, що таке свобода і чи потрібна вона їм. Ми зробили ще красивішими та розумнішими людей, які й так багато думають про свободу. Ми зробили щось мистецьке. На жаль, тут більше мистецтва та менше соціальності»
Марта Більська, програмний директор радіо «Люкс»
Серед слухачів – також й Ірина Маґдиш, одна із організаторів акції. Охоче відповідає на питання, що зараз є для неї свободою: «Два дні тому для мене свободою було те, що мої знайомі, які тимчасово зберігали в моєму помешканні рояль (тимчасово – це 5 років), нарешті його забрали. А сьогодні мені такими милими здалися наші минулорічні суперечки, де влаштовувати веселий концерт до Дня Незалежності. Це те, чого зараз нема, світ змінився. Зараз свободою для мене була би перспектива святкування Дня Незалежності 2015-го року з поверненням до наших невоєнних суперечок».
Читання есеїв про свободу проводилися у межах проекту «Львів – місто літератури». На жаль, акція «5 місць, де читають про свободу» виявилася атракцією для обраних і не зацікавила пересічних львів’ян, котрі, замість послухати есей Ірини Калинець у виконанні головного редактора телеканалу «ЗІК», охочіше стежили за перебраними у середньовічні костюми акторами. Можливо, увагу багатьох поглинає війна на Сході. Однак, без осмислення поняття «свобода» та усвідомлення себе як вільного громадянина держави Україна виграти цю війну буде значно важче.
01.09.2014