Шанс для Касандри

75-й річниці бомбардування Львова у перший день Другої світової війни і сучасним українським реаліям присвячується

У троянців, принаймні, була відмазка щодо провіщувань Касандри – боги покарали її невірою у її пророцтва. Мистецтву, напевне, теж щось пороблено. Бо, згідно зі своєю природою, воно рефлектує і рефлектує, рефлектує і рефлектує, рефлектує і рефлектує на те, що відбулося, і на те, що передчувається. Але якось без шансу. Скільки таланту і зусиль покладено, щоби зробити «картинку» жахів війни якомога більш емоційно виразною. Щоби побачили і жахнулися, і покаялися, і задумались, і дітям-внукам наказали... Але кожне нове покоління з новим ентузіазмом наступає на ті ж таки граблі: мистецтво – музеям, виставки – митцям, народу – безтурботну попсу. Результат – в новинах.

1810-1820-ті рр. Франсіско Гойя створює серію гравюр «Страхіття війни» як протест проти жорстокості антифранцузького повстання на Піренейському півострові. Серед них аркуш номер 18: «Ховати і мовчати».

1871. Надивившись на трупи під час підкорення Російською імперією Туркестану у 1867-му, а у 1869-му в Західному Китаї – на безжальне придушення повстання дунган і уйгурів військами богдихана художник Верещагін створює полотно «Апофеоз війни». На рамі напис: «Присвячується всім видатним завойовникам – колишнім, теперішнім і майбутнім».

1997. «Бабця перформансу» Марія Абрамович посеред Венеційського бієнале у білому платті намагається відмити гору закривавлених смердючих кісток, наспівуючи балканських пісень. Це її, уродженки Балкан, протест проти страхіть громадянської війни у Югославії (1992-1995).

2010. Популярний московський клуб «Солянка», щоби розважити свою публіку, замовляє провокаційній пітерській групі «Таджикс-Арт» повтор перформансу Абрамович. Купують 300 кг свинячих та волових кісток і запрошують українську заробітчанку Катю (саме її, бо ззовні схожа на Абрамович) перемивати їх перед публікою. Годину Катя миє і співає українських пісень під камери «Аль Джазіри» и Russia Today. Після – концерт «Джиммі-Джиммі».

2011. Знову Венеційська бієнале. Цього разу італійський скульптор Лоренцо Квінн представляє інсталяцію «Це не гра». Танк – російський. Чоловічки – зелені.