Новий Львів, захований між Стрийським парком і Сиховом, має три плюси – тишу, парк і перспективу. Все, на цьому перелік переваг завершився. З радянських давен дотепер тут немає ані пристойних магазинів, ані стабільного транспортного сполучення: весь громадський транспорт, який сполучає Центр із Сиховом, оминає нас ніби зумисне. Ніхто не признається, але повірте мені, саме мешканці Нового Львова щоночі молилися перед сном, щоб прокладання трамваю на Сихів тривало вічно.

МУЗИЧНИЙ ЛАБІРИНТ ОСІННЬОГО ЛЬВОВА (3)  

Музика в Кіноцентрі  

Розділ перший: Взаємодія   «А всіх інших перелічити  просто не можливо,  Бо були там ще горили, генерали,  пиворізи, мочиморди,  голодранці, данайці,  нанайці, салоїди, араби,  опришки, кацапи,  пупорізки, лесбіянки,  скрябіни, білики, гномики,  єремії, повалії, мавки,  мавпи, лилики, дивні, чорні  коти, грудні жаби, алхіміки,

«Технологія – ніщо. Важливо вірити в людей, вірити, що вони добрі й розумні, та що коли ви даєте їм засоби, вони зроблять за їх допомогою дивовижні речі».   Стів Джобс  

«Проект Івасюк», здається, став вже традиційною щорічною подією для Львова. Пригадую ажіотаж довкола перших концертів. Наскільки я пам’ятаю, імпульсом до хвилі зацікавлення постаттю Івасюка було присвоєння йому звання Герой України в 2009. Звісно, це все відносно, бо «Червону руту» знали і співали всі-всі, а прізвище Івасюк наче й не зникало з української сцени. Проте справжній водограй пов’язаних з цим іменем проектів зашумів лише після 2009 року.

Сьогодні розпочався фестиваль електроакустичної музики Vox Electronica. Вже третій рік ГО «НУРТ» в спілці з кафедрою композиції ЛНМА ім. М. В. Лисенка та Мистецьким об'єднанням «Дзига» організовують цю подію у Львові. Організатори фестивалю спрямовують свої зусилля на розвиток сучасної української музики, а також на актуалізацію її в контексті європейської музики.

Все почалося у Тернополі... ні, не так: все почалося ще на Львівському Вокзалі. Цьогорічний фестиваль "Гамселить", який відбувається вже втретє, розпочався із позапланової акції проекту ХАТНЬОГОГРАННЯ, з пре-паті в електричці Львів-Тернопіль. Всі, хто їхав на фестиваль зі Львова, починали гамселити вже у вагоні електропоїзда. Ідея такої музичної шокової терапії полягала в промоції електронної музики; другий мотив – веселіше проїхати майже тригодинну дорогу.  

«Там така рубка... Якийсь чудак читає поезію, а музика гамселить страшенно...», – підслуховую репліку під дверима БункерМузу в Тернополі і посміхаюся в душі, бо ж знаю, що то ще не гамселить: по справжньому гамселити буде лише 9 травня, а то так, лише аперитивчик, прелюдія, чи, як його назвали організатори – «Пре_Фест». Не знаю, хто їм там, у Тернополі, придумує назви, але та людина – молодець. «Пінцет», «БункерМуз» і, врешті, «Пре_Фест» – коротко, влучно, зрозуміло.

Тригодинна електричкова подорож із всіма цими циганами, з їхніми тихими нашіптуваннями і «Хай Вам Бог помагає!», бабусями в різнобарвних хустках, які вже давно втратили всі прояви своєї канадськості, дідусями в потовчених нерівним асфальтом чорноземних черевиках, добродушними провідницями, чиї пальці пахнуть свіжолузаними «сємками» і швидковикуреними цигарками на пероні, провідниками в заношених синіх, наче океанські глибини мундирах, що, свінгуючи клацанням касових апаратів, так вдало, хоч і самі того не відаючи, акомпонують електричному ритмові електричок...