Років зо 25 тому, будучи проїздом у Празі, мав нагоду кілька годин помандрувати цим славним європейським містом. Нема потреби описувати зараз мої тодішні гострі відчуття і враження. Скажу лише, що вже дорогою до Львова постійно ловив себе на думці: чи можливим є щось подібне у Львові? Ішлося не стільки про зовнішнє обличчя міста, красу його архітектури, зрештою, чистоту вулиць… Ішлося про якусь особливу атмосферу, що панувала у старому місті, сповненому туристичного гамору, наповненому якимось зовсім іншим порівняно з тодішнім «нашим» життям.

Місяць минув з того дня, як у Львові стався жахливий нещасний випадок – загинуло дворічне маля, яке під час прогулянки коло дому провалилося до каналізаційного колодязя. Отже, місяць, тридцять днів – цього часу з головою вистарчило для того, аби повністю спала інформаційна хвиля й уляглись гострі емоції, які трагедія викликала у львів’ян.    

До свого 75-ліття українська художниця і дисидентка Стефанія Шабатура попросила лише Службу Божу за її здоров’я. Ані творчого вечора, ані ювілейних виставок. І навряд чи шкодуватиме про це, якщо колись не жаль було ні молодості, ні спокійного життя, що минало на засланні. «Я з дитинства не вміла себе жаліти», – казала мені якось художниця, пояснюючи, звідки взялася криця у її характері. Тим не менше ціле покоління людей у Львові чи й за межами міста вважає, що роль цієї жінки у їхньому житті була доленосною.

Франц Кафка. Оповідання, романи, листи, щоденники. З німецької переклали Євген Попович, Олекса Логвиненко, Петро Таращук. Передмова Дмитра Затонського – Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Га», 2012. – 592с.  

  Людина, яка опинилася б сама у вселенній, не мала би жодних прав, але мала б обов’язки.                                    Сімона Вайль. Укорінення    

   

Так уже сталося, що у перший день листопада з різницею в 70 років відбувалися у Львова революційні акції, які мали вирішальний вплив на історичний розвиток Галичини.   1 листопада 1848 року   У революційний 1848 рік барикади будували на вулицях Парижа і Берліна, Відня і Праги, Дрездена і Мілана, Буди і Пешта. Не оминула революційна хвиля і галицьку столицю.  

Майкл Лі (Michael Leigh) донедавна опікувався у Єврокомісії питаннями, які частково зачіпають і Україну. Між 2006 і 2011 роками він керував генеральним директоратом з питань розширення. Перед тим, протягом 2000–2003 років, опікувався країнами, що готувалися ввійти до ЄС: Мальтою, Кіпром, Румунією, Болгарією. А загалом британський політик — чи, доцільніше сказати, вже «європейський» — присвятив Єврокомісії 30 років праці.  

Нова конфігурація гравців та груп впливу вимальовується у Львівській обласній раді. Позитивне голосування у справі Угоди про розподіл продукції видобутої на площі Олеська (відбулося 3 жовтня) стало визначальним не лише з точки зору перспектив видобутку на Галичині газу зі сланців, а й для самої ЛОР. І чи не найголовнішим вислідом цього hard day’s night стало те, що почали окреслюватися нові – суттєво відмінні від усталених з часів початку цієї каденції контури обласної ради.

Сьогодні, 30 жовтня, о 19.00 у львівському Драматичному театрі ім. Л.Українки (вул. Городоцька, 36), презентуватимуть Міжнародний благодійний проект-перформанс «Дім». Організатори: Lava-Dansproduktion (Швеція), ГО «Мистецькі мандри» (Одеса). Проект у Львові відбувається за підтримки Управляння культури ЛМР, Драматичного театру ім. Л.Українки, та Мистецької майстерні «Драбина». Вхід вільний!