Виглядає так, що українське суспільство розгублене, воно не розуміє логіку поведінки влади, не розуміє чому після скількох жертв знову повертаються брудні схеми.
Думаю, що це найкращий час звернутися до цінностей. Щоби правильно оцінити сьогоднішні події, зробити правильні висновки, суспільство мусить орієнтуватися на цінності.
Що сьогодні людина повинна робити, якщо відчуває, що Президент діє неправильно? Піднімати «третій майдан»? Домагатися відставки влади? Трощити міністерські будівлі? Чи, навпаки, впадати в апатію, відмежовувати себе від політики?
Переконаний, що за кожною вимогою, які громадські організації висувають Президенту, стоїть правда. Чи маємо ми право від Президента пояснювати свої вчинки? Без сумніву, ми за це боролися. У нас є право говорити уряду і Президенту, що вони діють неправильно. Але чи треба їх постійно звинувачувати? Думаю, що ми все повинні робити відповідно до цінностей і відповідно до гідності людини. Людину можна критикувати, але людину не можна безпідставно очорнювати. Ніколи не можна давати людині найгірші характеристики, звинувачувати її у всіх гріхах тільки тому, що я її критикую.
Зараз ми вимушені виробити в собі спосіб цивілізованого реагування на проблему. Є проблема, є засоби, з допомогою яких її можна вирішити. Люди є люди, багатьом хочеться трішки збрехати, прикрасити дійсність, зробити світ трішки кольоровим, але ми маємо застановитися, що коли один раз так вчинимо, то і далі будемо так діяти. Громадські організації мають бути совістю нашого суспільства, вони повинні стежити за всім публічним простором, щоби ніхто не брехав і не крав.
Наближаються парламентські вибори. Президентські ми пройшли, на мою думку, зразково. Не тому, що ми в першому турі обрали Президента, а тому, що ми були об’єднані відчуттям важливого завдання. Зараз нам також потрібно показати єдність. Важливим здобутком для мене є те, що ми маємо вибори і що маємо реальну альтернативу вибору. Ми не знаємо хто виграє. Це реальна демократія. Цінуймо те, що здобули.
Я не хочу, щоби всі українці стали в лави однієї партії. Я боюся такої одностайності. Але я бачу, що все українське законодавство написано в такий спосіб, щоби нас ділити, стикати лобами. Це класичні політичні технології, які вчать, що себе потрібно хвалити, а інших – зневажати, чорнити, щоби на їхньому тлі виглядати ще краще. Насправді ці правила руйнували наше суспільство донедавна. Думаю, що в час війни політичні партії не повинні негативно говорити одні про одних, хай краще самі себе рекламують! Українцям не потрібні брудні технології. Пропонуйте свої програми, переконуйте інших, що ця програма ідеальна, переконуйте на основі правдивої інформації. Повинна бути змагальність.
Я розумію, що зараз піду проти громадської думки, але я дисидент, а це, як відомо, вроджене. Мене глибоко обурює тенденція, яка набирає обертів в українському суспільстві і має велике схвалення. Від 1991 року ми страждаємо тією хворобою, що винних не притягують до відповідальності, принаймні тих людей, які чинили злочини, коли президентом був Янукович. Таке непокараність створює відчуття неспокою і нетерплячості. Нагадую, що ми свою революцію назвали Революція Гідності. Що ми говорили на Майдані? Наче мантру ми повторювали, що кожна людина наділена гідністю. А що в нас коїться сьогодні? Щораз популярнішим стає спосіб покарання негідників через публічне жбурляння в смітник. Одразу робиться багато фотографій, їх виставляють в соцмережі на загальне схвалення людей.
Виявляється, так просто провести люстрацію? Виявляється, скільки років ми думали над тим, як навести лад в країні, а тільки потрібно з регулярною періодичністю кидати відповідних осіб у смітник. Самі переваги. Непотрібно думати про суди, про відповідальність. Але тоді в мене виникає питання: а чому нас обурював факт, що сепаратисти провели парад військовополонених в Донецьку, чому нас це обурює? Ми ж називали це приниженням їхньої гідності, чи ні? Невже у фразі «кожна людина наділена гідністю», варто закреслити слово «кожна»? Може, тільки ми маємо право на гідність, а наші вороги ні?
Люди! Якщо ми втратимо основу нашої Революції Гідності, якщо ми її перетворимо на Революцію Помсти, ми втратимо найдорожче – Боже благословення.
Я розумію людей, розумію, що ми всі скучили за справедливістю, хочемо, щоби правда публічно торжествувала, але ми є громадянське суспільство, ми зобов’язані тиснути на владу, домагатися чесних судів.
Я не захищаю людей, яких кидають у смітник, хочу, щоби ви це розуміли. Я не їх захищаю – я захищаю простих людей, щоби в озлобі ми всі разом не втратили Божого благословення.
Виступ на Форумі громадянських ініціатив «Західна Україна після Майдану», Львів, 1 жовтня 2014
Підготував Олег БУДЗІНСЬКИЙ
01.10.2014