В нашій лїтературі, публїцистиці і публичнім житю можна запримітити інтересну зміну. Скрізь перестали говорити про молодїж. Причини сього рівно очевидні, як взаїмно себе обусловлюючі. Передусїм скріпила ся скількість т. зв. старшої інтелїґенції, через що з природи річи давний вплив молодїжи в публичнім житю мусїв відповідно змінити ся. Нпр. був час, коли наша "Просьвіта", наші полїтичні партії, часописи, кооперативні товариства і т. д.

Національний Музей у Львові (ул. Мохнацького 42) пригадуєть ся отсим українській суспільности з нагоди великого дня Воскресеня Христового. Ідеал, що присьвячує управі Музея в її роботї, се — зібрати памятники нашого духового житя у минувшинї і тим робом дати трівку основу історичним дослїдам над нашим культурно-національним розвитком на всїх полях духової діяльности рідної країни.  

Дня 25 м. м. відбув ся у Львові в салях Бесїди зїзд українських правників усїх заводів, скликаний Товариством українських правників у Львові для вшановання памяти 100 лїтних роковин уродин Тараса Шевченка.   На зїзд явило ся поважне число наших правників зі Львова і з провінциї, наспіли також привітні письма від провінціональних секций Товариства правничого. Наради зїзду відкрив проф. д-р Станислав Дністрянський, голова Товариства, сьвяточною промовою.  

В нашій орґанізаційній роботі у Львові була доси одна дуже велика і прикра прогалина.   Ми були як орґанїзация, як українська громада львівська бездомні. Ми подбали вправдї про се, щоби поодинокі інституциї наші здвигали або купували будинки на поміщенє своїх бюр, шкіл, біблїотек та збірників і в тім напрямі зроблено у нас вже не мало. Не доставало однак дуже важної річи, а то: салї для зборів,концертів, вистав, яка відповідала би силї нашої орґанїзациї і її потребам, що були би місцем збірним для нашої громади при всяких нагодах.  

Наші виводи проти скликуваня ще одної сесії теперішного сойму викликали в цілій польській пресї зрозуміле невдоволенє. Що правда, невдоволенє польської демократичної преси, теоретично беручи, було би менше зрозумілим; бо щоби демократичні партиї домагали ся, щоби цілий ряд важних справ полагоджував сойм, якого реформи вони в імя демократизму домагали ся, і то тодї, коли вже є повна змога полагодити незабаром ті справи в новім, здемократизованім соймі, — се справдї не містить ся в розумінє демократизму. Але се тільки так, теоретично беручи.

Про побут і з приводу побуту послів росийської Думи у Львові.   І.   Довідавшись в суботу з вечірних ґазет, що на процес Бендасюка і Ко приїхала ціла ґрупа послів росийської державної Думи та що в судовій сали розправ при ул. Батория мала місце "трогательна" сцена привитаня приїзжих з оскарженими — може не слушно, се покаже кінець розправи — за шпіонство на користь Росиї, я дуже зацікавив ся сею незвичайною і з кождого погляду "полїтичною" візитою росийських полїтиків і рішив ся в ким-небудь з них познайомитись.

Пятьдесятьлїтний ювілей українського театру в Галичинї.   Зі столїтним ювілеєм Тараса Шевченка зійшов ся не лиш в однім році, а також в однім місяци 50-лїтний ювілей українського театру в Галичинї. Дня 29. н. ст. марта 1864 р. відбула ся у Львові в сали "Народного Дому" перша вистава першого за почином Юлїяна Лаврівського зорґанїзованого в Галичинї драматичного товариства українського театру.  

Іменем українського клюбу виголосив голова п. д-р Кость Левицький ось-яку промову на нинішнім засїданю галицького сойму:   Високий сойме! По довголітних змаганях, аби дійти в нашім краю до реформи виборчого права, станули остаточно обі сторони, українська й польська, на становищи компромісу, котрого вислїдом являєть ся предложенє комісиї для соймової виборчої реформи.  

День 28. січня 1914 р. остане памятним в істориї довголїтних змагань за реформу творчої ординациї до галицького сойму.