Презентація книжки Ґжеґожа Мотики «Від Волинської різанини до операції "Вісла". Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.» у львівській книгарні «Є» перетворилася на гарячу дискусію пам’ятей. У якій традиційно багато говорять, але мало прислухаються.  

Всесвітньовідомий музикант Аркадій Шилклопер висловив своє захоплення музикою леґендарного британського рок-гурту «Yes» на ХХХІІ Міжнародному фестивалі музичного мистецтва «Віртуози» у програмі «Tribute to "Yes"». Напередодні виступу у Львівській філармонії Аркадій Шилклопер поділився своїми  рефлексіями про програму, а також про музику та своє місце у ній. Розмовляла музикознавець Софія Іванова.    

На найважливіші події, які сталися у Львові протягом 1918-1940 років, звернули увагу польські історики Аґнєшка Бєджицька і Ґжеґож Мазур, запрошені на ХХХІІІ Оссолінську зустріч, що відбулася 3 червня у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В.Стефаника.

Старші покоління українців часто любить казати: «Аби тільки війни не було». Цим вони пояснюють свою більшу, ніж у нас, молодших, готовність терпіти все те, що відбувається в державі. А ми так само часто ставимося до таких розмов зверхньо, мовляв, за такої позиції можна все життя в багні прожити, «аби тільки війни не було»…

Об’єднання поетів у літературному процесі явище не виняткове – цьому феномену присвячено чимало досліджень. Значно менше знаних угрупувань читачів – їх важче вловити чи зафіксувати, особливо якщо мова йде про часи минулі. Проте, сучасні читачі мають все більше «голосів» у просторі літератури – хоч і говориться про їх кількісне зменшення.  Вони читають і публічно обговорюють, не соромляться писати свої претензії безпосередньо авторам (дякувати соцмережам за прямий доступ!), і навіть здатні гуртом профінансувати створення цікавого їм проекту.  

У Львові триває перший в Україні судовий процес за участі присяжних. Слухається резонансна справа про вбивство відомого лікаря, що сталося восени. Люди, які свого часу гіпотетично зголосилися нарівні з професійними суддями виносити гіпотетичний вирок гіпотетичному підсудному, тепер збагнули, що все це річ не така вже й проста. У коментарях «Z» одні з них обережно висловлюють сумніви, інші ж цілком відверто зізнаються, що більше ніколи в житті на щось таке не «підпишуться». То що таке суд присяжних по-українськи?

Маркетологи знають, що занадто великий вибір – це те ж саме, що відсутність вибору. Десь так приблизно у нас в суспільстві ситуація з лідерами. Є їх навіть більше, ніж треба і це, власне, підтверджує тезу про їх відсутність.  

Три тези до неіснуючої публічної дискусії про сучасний театр в Україні  

«Для людей, які працювали з Сашком Кривенком, отримати премію його імені — це те саме, що отримати Пуліцер», — сказав журналіст, редактор, один із засновників проекту «Наші гроші» Олексій Шалайський.

  Лекція Свободи, конференц-зал Арена-Львів, 30 червня 2013 року   Мені легко представити Наталю Яковенко як друга, з яким я знаюся особисто вже 40 літ. В той час вона була науковим співробітником Центрального державного історичного архіву у Києві і вражала своєю дивною любов'ю до джерел.