Ірина Подоляк – керівник управління культури Львівської міської ради, учасниця ініціативної групи проекту «Львів – місто літератури ЮНЕСКО», одна із двадцяти жінок української літератури, які творять світ книжки, за версією газети «День». Саме розмовою із пані Іриною ми вирішили розпочати цикл інтерв’ю із цікавими особами-не-літераторами: про літературу у їхньому житті та навколо них.     

Цього тижня у Львові урочистою академією та масштабними науковими конференціями відзначають ювілей Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) — 140 років від заснування.  

  Перша «Драматургічна резиденція» у межах фестивалю сучасної драматургії «Драма.UA» вже у розпалі. Роботу, яка триватиме упродовж жовтня, завершить презентація свіжої п'єси у вигляді сценічного читання на фестивалі. Нагадаємо, для участі у резиденції молоді драматурги повинні були подати концепцію або ідею майбутнього твору до 15 вересня. Оргкомітет розглянув усі отримані заявки та зупинився на концепції київського драматурга із псевдонімом М.            

      Щонайперше я б хотів запропонувати відому, однак у нас в Україні не надто знану тезу, що, якщо подивитися на історію ХХ століття, то це історія однієї Великої війни. Війну не можна оцінювати тільки від першого до останнього пострілу. Війна має як свою передісторію, так і періоди тимчасового примирення – реалізовуючи формулу Троцького «Ні миру, ні війни» - а потім нове розгортання власне гарячих бойових дій.  

  Почну з того, що не говоритиму про європейську асоціацію, цю гарячу подію, утім буквально вимушений сказати пару слів, але не про неї, а про страхи. Це виходить за межі мого «повідомлення» (так я хотів би назвати свою лекцію).  

Фестиваль аудіовізуального мистецтва «Тетраматика» (організатор – мистецьке об’єднання «НУРТ») продовжує урізноманітнювати культурне життя осіннього Львова варіантами міжнародного та вітчизняного медіа-мистецтва, тим самим даючи черговий шанс українській культурі бути присутньою/наздоганяти/не відставати на арт-шляху розвитку і промоції цифрових медіа.   "Тетраматика" - у Львівській Галереї Мистецтв  

Сторінки історії Національного музею у Львові. Продовження, попередній текст -- див. частину II.  

Львівський «Мар’яна» і харківський «ДепешМод»: малі форми в процесі становлення українського кіно   В українському кіновиробництві настали золоті часи для фільммейкерів. Так-так, саме в українському. І я передчуваю, що ці часи довго не триватимуть. Мабуть, навіть не часи, а момент. Тож ловіть його, шановні талановиті та амбітні!  

365 років тому, 8 жовтня [28 вересня за старим стилем] 1648 року основні сили війська Богдана Хмельницького розпочали облогу Львова.

  День народження Антонича минув, але читання його триває. Книга «Чаргород», про яку вже писав для «Z» Віктор Мартинюк, — книга-інтерпретація, книга-занурення і книга-інтертекст. Вона творилася довго, переписувалася, перечитувалася та навіть переверстувалася кілька разів. Оскільки маємо до справи у цій книзі не (с)тільки з Богданом-Ігорем Антоничем, скільки з його уважними читачами, то вирішили запитати їх про процес творення-будування Чаргорода та про життя у ньому і після нього.