Оборона нациї перед корупциєю.
Один з найвизначнїших сьогочасних чеських письменників, поет Махар звернув ся в чеськім реалїстичнім орґанї Cas-ї до провідника молодочеської партиї посла Крамаржа з відкритим листом, в котрім висловлюєть ся погляд усїх чесних людий без ріжниці національности, віри і партиї — вже не на полїтичну продажність відомого чеського національно-социяльного посла Швіги, а на ту притупленість особистої й горожанської совісти супроти корупциї, притупленість, яку виявила компанія п. Крамаржа, котра — хоча знала від довшого часу яке моральне обличє п. Швіги, то толєрувала його особу і дїяльність.
Не можна відсунути від себе думки, що симпатиї п. Крамаржа для росийських наємників серед нашого народу психольоґічно звязані з його толєрантністю для наємника полїциї — п. Шпіги.
Лист Махара заслугує на увагу також нашого громадянства. Бо коли Швіга є виразником системи, яка затроює цілу Австрию, то Крамарж є виразником згоди на сю систему і потураня їй: а що ся система — загально австрийська тай що плоди її загальноавстрийські, то mutatis mutandis треба зміст листа Махара подати до відома також нашого громадянства.
Пише Махар до Крамаржа:
"Були вибори до парляменту. З національними социялами заключено картель. Вже тодї Аниж і Крамарж знали на чиїй службі стоїть д-р Швіга. І сумнїваю ся, щоби докази були тільки поверховні. О 4. годинї рано сестра Анижа найшла його в страшенно зденервованім стані ізза відомостий про Швігу. Чи найшов ся би третий чоловік в Чехії, котрий, побачивши хоча б тїнь таких підозрінь на людинї, котра виступає у Відни як оборонець чести й інтересів нациї — чи найшов би ся, повторяю, третий чоловік, котрий міг-би спочити, заки не пізнав би цілу правду? А нехай-би навіть чотирнайцять днїв не спав! Отже були вибори і говорено, що вони звернені проти Бінерта — а тимчасом партия була з ним в порозуміню... А знаєте Ви, любий добродїю, що се все є менї фізично прикре? І що Ви дуже погана і противна людина? Швіга... справдї, страшне явище... але і такий довгий час його скривати, витати ся з ним, робити його знарядом своєї полїтики — не знаю чи се понад Ваш розум — але я сего всего просто не розумію. Коли-б нация могла карати — то сїмдесять лїт вязниці за се затаюванє було-би карою за легкою! Чи не до сього відносило ся те, що Ви писали, що "розумні люди, котрим залежить передовсїм на моральних вартостях, здержують ся від публичного житя"? Добродїю, наша теперішна ситуация пятнує таку відсутність "білих людей" як трусливість. Брати участь в публичнім житю в спокійних часах у дозрілої нациї кождий рішає ся — у нас се проклятий обовязок кидати своє імя на вагу в кождім часї і на кождім місци, де тільки потрібно — бо чиж наше національне житє має, в противнім случаю, бути виключним полем попису авантурників, дурнїв і лайдаків? А останні днї! Гроші з диспозицийного фонду на вибори і молодочеська часопись — бо я вірю Прокопови Ґредрови, пок. Анижови і невиданій льоґіці мінїстра Форшта — гроші німецьких фабрикантів також для молодочеських кандидатів — льоґіка Narodn-их List-їв, котрі киданєм на всї боки підозрінями хотїла виорати чорну як земля партию — револьверове збиранє гроший на вибори в чеських банках і їх труслива готовість до складаня жаданих сум, коли на всї національні потреби кармани у них замкнені — до того всего отся зонижаюча полїтика Крамаржа у Відни — думаєте, що се все не деморалїзує? А дальше — наша інтелїґенция... без сорому, без крихітки сорому, дає своє імя і працю продажній і запроданій ґазетї, котра також осудила Швігу — тільки тому, що вже надто голосно говорено про гроші з диспозицийного фонду..."
Таке пише визначний чеський громадянин на адрес чеських пп. Крамаржів, котрим особиста й горожанська честь і совість позваляла протягом цілих років приставати з купленими за гроші диспозицийних фондів полїтиками. Питаємось: Що прийшлось-би написати тому самому Махарови, коли-б він був українським громадянином в Галичинї і бачив тут, як "чорна як земля партия", сотворена за доходами пoк. намісника Баденїя, надїлювана почестями і субвенциями в ріжних формах, своєю "продажною працею і продажною ґазетою" силкуєть ся занечистити наше національне житє своєю продажною ідеольоґією; як партия ся надуживає високих кличів християнства для низьких цілий своїх хлібодавців і членів; як вона сьміє публично вдягатися в тоґу "оборонців чести і інтересів нациї"; як сьміє — вона, наймлена за готівку партия! — найплюгавійшими клеветами накидати ся на чистоту нашої національної праці; як деморалізує вона народне і середне учительство... І — більше сього — що прийшлось-би сказати Махарови, коли-би побачив, що членів і провідників такої партиї не елємінує громадянство пoзa рамки свойого самостійного національного житя, а що толєрує їx в національних інституциях, вирощених на чистім ідеалїзмі національнім і удержуваних чистими зусилями свойого народу; що з ноторийними конфідентами ворожих нашому народови полїтиків, субвенціонованими з темних польських і диспозицийних фондів, наші дїячі так пристають, наче б се не були аґенти чужої руки, топорища чужої сокири; що продажному орґанови поси-лають національні інституциї комунїкати й оповіщеня так, наче б се був орґан незалежної громадянської думки...
Що — питаємось — на сї і сим подібні прояви притупленя національної й громадянської совісти мусить сказати кождий обєктивний обсерватор нашого житя в Галичинї?!
[Дїло]