Василь МАХНО

І не важливо, хто обрав Венецію для метафори життя і смерті, з усім набором прірв поміж бажаннями і реальністю. Бо ви також, ставши пейзажем Венеції, стаєте її метафорою
01.09.18 | | Дискурси
...питатиму в іржавих будяків                            –нащо мені удома світляків?                       –аби світили                
21.07.18 | | Дискурси
а ще тобі дещо до хліба:                   дорога–ріка–пагорб–схил           світла до твого сліду           повітря для твоїх крил                   
14.07.18 | | Дискурси
Стоять мікрофони – але нема поетів, навіть джазисти звідси злиняли. Тут все тимчасове – і ми тимчасові
07.07.18 | | Дискурси
Кожна книжка – це історія: якось вона потрапила до вашої бібліотеки. Отож, якщо ваш дім побудовано з книг, то вам у цьому світі затишніше?
30.06.18 | | Дискурси
я сховався у місто яке любив навіть якщо б – або ж навіть якби канделябри каштанів –  бавовна пуху дзижчали перламутрові мухи...
23.06.18 | | Дискурси
Драч був соняшником української поезії з пшеничними патлами пелюсток.
19.06.18 | | Дискурси
"Зовсім випадково вимовила слово «Бучач», зронивши його, наче чашку зі столу. А потім: «Дім, в якому не чути слів Тори вночі, пожирає полум’я»"
16.06.18 | | Дискурси
Чому в червні, коли надходить пора полуниць, можливо, варто пригадати професора Борґа з фільму Берґмана? І, можливо, варто виїхати за місто, на фермерські поля і полуничні галявини нашої пам’яті.
09.06.18 | | Дискурси
Мова – це точні шальки ваги, точні, як в аптеці. Сюжети і метафори походять від точного називання  життя. Життя не буває неточним
02.06.18 | | Дискурси