Василь МАХНО

  Пише св. Марко: у в'язкому повітрі маслин Він прикликав Симона і сказав про самотність зі схилу гори холодні вітри несли прохолоду каміння схожого на голоси що наближались до саду – їх менше сотні   де заховатись? за дерева Гетсиманського саду? на який сповзає гора і опускаються руки і коли вони прийдуть? о пів на п’яту? і якщо побачити тінь у саду прим’яту
13.04.17 | |
  Спочатку була поезія. Потім – поети і число їм було три: Бойчук, Рубчак і Тарнавський.   Потім вони стали картиною Юрія Соловія – розпливчасті обличчя, трикутні ключиці.  
13.02.17 | |
  в елегіях жити – у них і зникати до порожнеч у строфах звикати до віршів самих – до стану в якому відсутність до музики в опуклому череві лютні в утробі цибулі у пульсі серцевім до станцій кінцевих   до слів – затуляючи діри носити нью-йорк як у кульчиках сині сапфіри збиратись на потяг – кидати у торбу речі вдягатись у светер віршованих речень триматись повітря – шукати поруччя
04.02.17 | |
  окрім трьох празників – в гості ніхто не прийшов – забудь лиш один старий – Новий рік та ще січень – та кілька дощів із дерев познімали ґірлянди – і прогнали овечок – залишили бруд і той старий мені каже: understood себто якщо перекласти – то мовляв знаємо – що й по чім   в новорічній листівці я писав що тут замість снігу – російські пенсіонерки сваряться з внуками, ті в шапках і шубах на які пішли всі кролі
14.01.17 | |
  я почув: шелестіли схилом гори ящірка і змія на галилейській горі Нагірної проповіді – моя тінь – вслухаюся в звук сосни і ліванського кедра у те що підслухав тоді св. Матвій що наче: живи птахом – не жни і не сій співай собі й чисти дзьобом золоті пера   і ще Він сказав про око яким торкнемось гори і ще Він сказав про серце в якому вогонь горить «блаженні – сказав – ніхто нікому не страж
06.01.17 | |
  у середині яблук живуть зерна у середині слив – їх кісточки у середині грудня стає зимно бо я не тримаю в руках твоєї руки   і хто там що скаже мене не колише бо все що я знав – при тобі забув бо я живу в середині тиші в середині твого імені – його букв   і зранку зимових троянд наріжу і візьму яблуко і кілька слив і візьму для тебе подих Парижу як пес зимовий зимовий слід  
24.12.16 | |
  іще кілька днів і зміниться цифра року можна себе уважати пустельником і пророком бо зачинив за собою двері і розірвав дружби бо дописав книжку – бо відпустив бороду бачу: вітрило моє розпорото піклуюся про примерзлу в дворику ружу   підіб’ємо – пане-брате – як кажуть тепер «бабки»: плюс – ще існує мова якою можна писати плюс – що існує світло дім телефон ровер
17.12.16 | |