Письмо

отак неспішно підійшли до липня

так тягнеться життя як річка й линва

книжок не перечитаних шафи

так провисає павутинням срібло

так світляки перемикають світло

–як імпульс – до останньої строфи

так затискаєш у верстат роману

солодкі літери і пелюстки романку

несеш до столу склянку молока

прокинулись джмелі в кущах смородин

і мелють вітер вітряки навпроти

і сипляться з них світло і мука

на сторінки – на перший видрук тексту

на все що ти хотів би перенести:

книжки – на голові; в валізі – дім

міста в яких годинникова вежа

або руда – лисича і ведмежа–

або вода стрибає по воді

або ж іржа защемлена в завісах

або твій нюх що втратив здатність лиса

спіймати запах свіжої стерні

пожовклої – як листя тютюнове–

таке письмо при липені – панове-

таке життя – при слові і письмі

на світла паперовому відбитку

на полі із суцільних марґариток

у місті з каменю і оборонних веж

портовому – доводиться стирчати

і кораблі прибулі зустрічати

й вантажити пшеницю та овес

вантажити чужі абетки й мови

і розтирати в пучках пальців слово

втомитися – й спертись об стіну

чужого міста і чужих стосунків:

із християнського кварталу суне сутінь

в юдейському – заходить у пітьму

над Статен Айлендом вже починає лити

і заростає бур’яном мій липень

роман в верстаті – зверстаний напів

–у молоко нападало суцвіття–

і тягнеться життя й липневе літо

немов масний повітряний напій