У недавньому дописі «Україна за Збручем» ішлося про виставку «Європа – спадок гуманістів» (“Europa – Erbe der Humanisten”), яка упродовж двох місяців експонувалася у Відні – спершу у Головній бібліотеці (з 20.4. до 27.5.2017), а також у Домі Європейської Унії (з 1.6 до 30.6.2017).

  Mutantur tempora et nos mutamus… in illis [Часи міняються, і ми міняємось... у них]     Інколи дурне питання наштовхує на серйозні висновки.   З комплексу літератури XIX століття мені насправді найбільше подобався твір «Кайдашева сім’я». Може тому, що був правдивим. Напевно, я дійшов такого висновку, спостерігаючи стосунки у сім’ях і родинах. Уже в столітті XX-му. «Природні» стосунки.  

  Люстрація в Україні – не очищення. Це просто промивання мізків. М.Т.     Усі їздять на модних роверах. Модерних. Я – теж.   Аж тут мій ровер раптом поламався.   Я був здивований: нові технології, нові рами, нові матеріали, зрештою – нововинайдений ровер! Їде – та ні, не їде – літає. Легкий, правильний, доцільний і новітній...  

  Лисиці брешуть на щити багряні. О Руська земле, уже ти за могилою!   «Слово про Ігорів похід», переклад М.Рильського     Для тих, хто вже навчився правильно читати українську кирилицю, проте не цілком у темі, хочу пояснити, що Збруч, хоча є назвою української ріки, насправді означає кордон. Вірніше, межу. Межу, яка є «великим кордоном», тобто, позначає поділ поміж цивілізаціями і культурами.  

Така зовсім простенька історія, яка почалася із опозиції понять «склеп» і «магазин». Батьки завжди казали «магазин», дідусь з бабусею натомість традиційно і вперто вживали слово «склеп».    

  До «круглих дат» життя гетьмана Пилипа Орлика у день чергової річниці (за новим стилем) його Конституції – роздуми її перекладача та дослідника.     І. Ювілеї.  

  Компресація часу залишає хіба осад в історії М. Т.     Буває, приїжджаємо до Києва. Ще доволі часто. Зрештою, знаємо, де і що там є. У Києві. Де магазини, де базари.   Знаємо, де з ким і коли треба і можна говорити мовою українською, а де – державною. Щоб одержати адекватний результат спілкування. Щоб оперативно довідатися інформацію.  

  Отож підписали закон про вино в Україні. Вірніше, про виноробство. Добра справа. Закон про скасування ліцензії підписав Порошенко на Одещині. А я втішився. Хоча…   Промовистий латиномовний фразеологізм «Quale vinum — tale laninum» у дослівному перекладі означає: яке вино, така й латина. Або навпаки.  

  Неоковирну коробку гуртожитка хтось вийняв з кишені і кинув недбало чорною теркою даху догори   виймаю по одному сірники днів і запалюю — гори воно! бавлюся мов дитина не заглядаючи до завтра   Колись, як ми були малими...  

  Я інколи дивлюся з вікна свого будинку – точніше, з вікна балкону свого будинку – на те, що відбувається внизу. А ВНИЗУ гуляють наші мешканці – громадяни України, спілкуючись в особливий спосіб.   Ото йде жіночка з почуттям власної гідности і веде на довгому паскові породистого собаку. «Сибірська лайка» – визначив на око. Може, інша порода. Хоча я не певен.