В середу по заслїданю палати панів відбуло ся засїданє комісії шкільної тої палати, на котрім кард. Шенборн відчитав заявленє підписане ним і епископом Міссією яко репрезентантами цїлого австрійского епископату. В заявленю тім, подають епископи раду, в якім напрямі треба би перевести реформу законів з 1869 і 1883 р., щоби вдоволити справедливим жаданям католицкої церкви. Епископи уважають примус шкільний лиш в тім случаю можливим і відповідним, коли він не буде обмежати прав і свободи віри і совести католиків, заґарантованого им основними законами державними.

Невідрадні економичні відносини виродили серед сельского люду в Галичинї рух емиграційний. Нужда і недостаток побороли глубоко вкорїнене привязанє до рідної землї і спонукали особливо люд з західної Галичини глядати щастя в Америці. Експльоатаційні елементи нашого сельского народу скоро запримітили той рух і порїшили єго вихіснувати для себе. В західній Галичинї завязалось в тій ціли формальне консорціюм, котрого головною точкою став Освіцім, яко точка сполученя австрійских зелїзниць з прускими. Тут розпочав реставратор зелїзниці Юлій Найман вже в р.

(уміщеного в ч. 25 "Дѣла" с. р.)   Вп. автор фейлетону "Про рускість в домах наших" порушив цїкаву справу руского малярства, недостачу руских образів. Користаючи з сеї нагоди, я хочу висказати кілька своїх гадок на той темат.  

Підчас справозданя посла Гурика в Станіславові була також бесїда про наші шпихлїрі громадскі, а позаяк при сїй нагодї була порушена також і исторія тих шпихлїрів, подана недавно в Kurjeri-ї Lwowsk-ім, тож ми наводимо єї тут за згаданим дневником:  

За голодовою нуждою — нужда політична. Що ж, коли Галичина — то край усяких нужд, особливо для Русинів. Певне нема Русина, котрому би не було страшенно прикро після впадку руского кандидата до Ради державноі з округа виборчого Бережани-Підгайці-Рогатин. На сей вибір клали як найбільшу вагу, як Русини так і йіх противники; в ній, можна сказати, дійшли до самого верха політичні бажаня одних і других; від него залежав поворот у рускій справі в Галичині, ба й у цілій австрійскій державі. Тим то день 12-тий лютого, був для Русинів днем повного політичного впадку.

В 1. ч. "Народа" було сказано, що зразу не вільно було навіть говорити всеі правди про голод і нужду, ані йіх прорікати. І потім ще досить довго найбільші пани в Галичині та йіх газети, як "Czas" і "Przegląd" виступали протів тих газет, що все таки сяк-так твердили своє; ба, ті великопанскі газети тай великі пани виразнісінько казали, що то все бріхня, що в краю нема і не буде голоду або що найбільше є невеличкий недостаток, так що й Виділ краєвий і намістництво не спішилися зразу роздати скоро селянам бодай тоту підмогу, яку був призначив віденьский уряд і сойм.

Wczorajszej nocy (na 27. bm.) zmarł we Lwowie (ul. Kościuszkowska Nr.18) po kilkotygodniowej ciężkiej chorobie, jeden z najwybitniejszych polskich obywateli i parlamentarzystów — Otton Hausner, obywatel honorowy m. Lwowa i wielu innych miast galicyjskich, poseł m. Brodów w Sejmie, a miast Stryj, Drohobycz i Sambor w Radzie państwa, skąd w ostatnich latach Kolo polskie wyselało go takie do delegacyj wspólnych. Słabował on już od dłuższego czasu, a od trzech miesięcy rozwinął się w spracowanym organizmie rak, który zajął głównie nerki. Ratunek był niemożebny.

[Статья надіслана.]   Світ поступає в нинїшних часах скоро. Дорогою асоціяції як матеріяльної так і моральної, дбають люде і стани о свої интереси, розширяють круг свого дїланя і впливу, боронять ся перед напором других. З того виростає кріпка солідарність; береженє зборове, корпораційне здобутих раз прав і признанє прав дальших, незрушима сила внутрішна, що будить і на внї поважанє, а у внутри утримує і найбільше норовисті, або і нїкчемні і полохливі натури в карбах взорової карности.  

І. В Рогатинї.   З Рогатина пишуть нам під днем 13 н. ст. лютого:   "Вернувши из славного вибору вчерашного в Рогатинї, засїв я сегодня, щоби Вам бодай де-що розказати про той вибір.   Позвольте однакож, що я поперед натякну про правибори.  

  На 363-ім засїданю палати послів ради державної, дня 11. н. ст. лютого 1890 р., внїс посол о. Иван Озаркевич до гр. Таффого яко президента міністрів интерпеляцію такої основи:   Рускій посол до сойму краєвого і член видїлу краєвого в Галичинї, д-р Савчак, намірив перед своїми виборцями здати справу з своєї дїяльности в соймі краєвім дня 6 н. ст. лютого с. р. в Підгайцях.