W sporze, introdukującym znakomity zgodę ruską, umieszcza obecnie Czerwonaja Ruś dokument, który zdaniem tego pisma ma dowodzić, że nie moskalofilstwo, ale ukrainofilstwo jest wytworem Goluchowskiego. Przytoczymy nasamprzód ów dokument w dosłownym przekładzie, podaje on bowiem niektóre ważne szczegóły o stanie i usposobieniu inteligencji ruskiej w krytycznym 1866 roku, a później przejdziemy do wniosków, jakie z niego wysnuwa pismo moskalofilskie.  

"Der Friede ist ausgebrochen". Te słowa humorysty niemieckiego można zastosować i do obecnej sytuacji w taborze ruskim. Wybuchła tam zgoda. Po znanym zjeżdzie "notablów" ruskich, którego celem było stworzyć jedność tam, gdzie, mówiąc słowami Słowackiego, "pęknięcie serca znać", tj.

[Письмо з Підгаєччини.]   І.   В нашій Підгаєччинї, славній уже з исторій передвиборчих, діють ся і по виборах дуже дивні річи, з котрих бодай дрібну частину треба конче подати до прилюдної відомости — нехай і світ знає, нехай і заступники наші в соймі і в радї державній почують, нехай і висші власти довідають ся: що у нас творить ся?!  

відбули ся 23 н. с. марта під проводом голови товариства п. Василя Нагірного.   По відкритю зборів о 5 годинї відчитав заступник секретаря п. Иван Біленькій слїдуюче справозданє з чинности видїлу за минувшій рік.  

Znane wypadki w naszym teatrze, wywołane dobrym apetytem impressaria Schmitta, znalazły odgłos nietylko w całej prasie polskiej, ale i zagranicznej, która żywo je omawia, roznosząc po szerokim świecie sławę smutnego rycerza tej sprawy, Schmitta. Z dzienników polskich, zasługuje na powtórzenie głos w Czerniowcach wychodzącej Gazety Polskiej, klóra podawszy historję niezwykłej tej sprawy, pisze od siebie, co następuje:  

запрошеного на вїзд до Львова на день 25 н. ст. марта, но не прибившого.   Не могучи за-для перешкод урядових взяти лично удїлу в нарадї над найважнїйшим дїлом кождого народу, отже і нашого руского, т. є. над "консолідацією всїх руских сил у внутрі" і "над живою та рішучою акцією Русинів на внї", подаю свої погляди прилюдно.  

У Львові дня 27 н. ст. марта 1890.   У вчерашнім "Дѣлї" подїлились ми з читателями нашими вістію, що Русини галицкі, без різницї сторонництв, з иніціятиви своїх соймових послів приготовляють ся до громадної акції і ужитя всїх средств, щоби справу руску в Австрії вивести вже раз на чисту воду, а для себе вибороти всї ті права і свободи, які запоручує нам конституція і яких доборолись уже давно всї прочі народи Долитавщини, з виїмкою лише Русинів.  

У Львові, дня 26 н. ст. марта 1890.   Вчера в великій сали "Народного Дому" відбула ся довірочна нарада тїснїйшого круга дїятелїв руских зі Львова і з провінції, спрошених клюбом соймовим послів руских.   Исторія і значінє сего збору ось такі: Клюб соймових послів руских перед закритєм торічної сесії соймової застановляючись на однім засїданю своїм над сумним станом Русинів в Галичинї, прийшов до того пересвідченя, що головними причинами лиха суть:  

І.  

Из Стрийщини.   І. На яке сходить громадска самоуправа і як то потрафить господарити porządny війт з "паном" писарем, нехай світу покаже велика, колись богата, громада Лисятичі, що лежить 1½ милї від Стрия, коло гостинця ведучого из Стрия до Львова.   "Несподїваний" автор уже в 13 ч. "Дѣла" вичислив деякі многоцїнности лисятицкі, говорячи про війта Якима Тижбирa.