І. В Рогатинї.
З Рогатина пишуть нам під днем 13 н. ст. лютого:
"Вернувши из славного вибору вчерашного в Рогатинї, засїв я сегодня, щоби Вам бодай де-що розказати про той вибір.
Позвольте однакож, що я поперед натякну про правибори.
Правибори були в богато місцевостях переведені або неправно, або при недозволених средствах. В многих селах були правибори заповіджені на 2-гу годину з полудня, а комісар чи лїсничій (бо в дуже богато селах на правибори їздили яко правительственні комісарї — лїсничі чи писарі двірскі) пристав о 9-ій годинї рано і перевів правибори. Громадяне не сподївали ся, щоби аж така велика могла бути різниця в годинї призначеній на правибори, то й не зібрали ся, а війти, уже поперед оброблені агитаторами, покликали тихцем "своїх" людей і в одній хвили вибрано виборцїв. До многих місцевостей зїздив комісар на правибори в асистенції трех жандармів, а за ним являли ся аґітатори і грозили, що "запомогу голодову дістануть лише ті громади, що тримають з дворами".
Однакож в дуже многих селах мимо всего правибори випали для Русинів добре. Але що-ж? Вношено протести і за кілька днїв знов зїздив комісар на нові правибори. Між тим через кілька днїв аґітатори розпоювали людей —і нові правибори звичайно вже неудавали ся, особливо там, де нема в селї гідної з рускої сторони рівноваги дворови, świętej karczmie а часом ще і ворожому рускости учителеви.
Настав день вибору посла. Поперед всего всїх здивувало, що вибір посла ц. к. староста Райхельт визначив на годину 11-ту, коли звичайно вибір починав ся о годині 9-ій. В тамтих двох повітах вибори були розписані ранче, н. пр. в Підгайцях о 11-ій годині були вже скінчені, то в Рогатинї можна було ще перед почином вибору (бо почались аж перед 12-ою) довідатись в дорозї телеґрафічній, як пійшли вибори в тамтих повітах.
Але виборцї зі всїх сторін Рогатинщини почали зїздитись і сходитись до Рогатина уже на 9-ту годину. А що середа—день торговий в Рогатинї, то многі виборцї хотїли поробити і свої приватні орудки. Наші селяне в околицї Рогатина дуже горнуться до "руского склепу" т. є. до "Народної Торговлї" (одні тілько темні міщане рогатиньскі оминають єї а купують у жидів), длятого богато виборців пустило ся зa орудками до "руского склепу".
Однакож — на превелике зачудованє — застають "Народну Торговлю" замкнену! Що се має ся значити? В день торговий, до того в день зїзду на вибір посла, коли Торговля могла би більше, як звичайно, уторгувати, — она замкнена!
А оно ось як стало ся:
Склеп "Народної Торговлї" отворено, як звичайно, о 7-ій годинї рано, управа Торговлї" мала найкрасші надїї на торг і анї погадала, щоби приключило ся їй яке лихо.
Тимчасом о годинї 8½ приходить комісар ц. к. староства Мільнер до "Народної Торговлї".
— По приказу ц. к. староства маєте склеп сейчас замкнути! — заявив управі склепу.
— А що-ж за причина? — спитав управитель, мов громом поражений.
— Я по приказу ц. к. староства маю перевести в Торговли ревізію — відповів комісар Мільнер — а під час ревізії склеп мусить бути замкнений.
— А не можна би перевести ревізію, не замикаючи склепу? Нинї день торговий, нинї зїзд на вибір посла... Хто нам зверне нашу утрату? Та й о що то властиво иде при тій ревізії?
— Я сказав раз: склеп мусить бути замкнений, то й нема що дальше говорити. А о що йде, то скажу, як трохи загрію ся і відпочину.
— Та що вам, пане комісарю, гріти ся та відпочивати — сказав на пів-жартом управитель Торговлї, — з ц. к. староства до Торговлї всего 20 кроків...
Ну, нїчо. Ц. к. комісар Мільнер почав грїти ся, відпічнув пів години, а потім каже:
— Rewizja ma być przedsięwzięta na podstawie doniesienia, że Torhowla trzyma pokątny wyszynk!
— Пане комісарю, нїколи того не бувало! — відповів управитель.
Зявив ся і пропінатор жид і почато ревізію та слїдство.
Розуміє ся, doniesienie було фальшиве.
Ц. к. комісар списав протокол. Управитель Торговлї зажадав відпису того протоколу, але комісар відмовив.
Народу перед "руским склепом" зібрало ся множество, кождий балакав то сюд то туд, покивували головами. Минає година 9-та, 10-та — ревізія все ще треває, склепу не отворюють. Що се за диво?
Між тим, як звістно, управа рогатиньскої торговлї вислала телеґраму до дирекції Нар. Торговлї у Львові. Телеграма була написана в присутности комісаря п. Мільнера.
Нарештї о 10½ ц. к. комісар скінчив ревізію, списав протокол, зібрав ся до відходу і сказав до управителя Торговлї:
— Rewizja skończona, protokół spisany, ja odchodzę, sklep może już być otworzony, ale niech pan gości nie wpuszcza!
— Як то, пане комісарю — питає управитель — gości nie wpuszczać? To лучше, нехай склеп таки стоїть замкнений і не отворювати єго нинї.
— То ja tu zostawię żandarmów, żeby przestrzegali porządku.
І дійстно ц. к. комісар п. Мільнер, відходячи полишив в склепі "Народної Торговлї" двох жандармів.
І сидять жандарми.
Минає година 12-та, 1-ша, далї-далї вже 2-га — жандарми все сидять в склепі "Нар. Торговлї". Прийде хто до склепу, знакомий жандармів, тай питає их:
— А панове що тут робите?
— Mamy polecenie.
— Та яке?
— Przestrzegać porządku.
— Та нїби як?
— Na przykład, żeby nie było pijatyki, co jest ustawą surowo zakazane.
— Ну і довго панове будете тут сидїти?
— Do odwołania.
Приходять люде на купно. О. Маркевич, парох з Юнашкова, прийшов до склепу тай править:
— Прошу менї бутельку вина!
— Nie wolno!
— То прошу менї бриндзї! — кажу я.
— Nie można!
Управитель пише і висилає другу телеґраму до дирекції Нар. Торговлї у Львові: "Склеп отворений, але два жандарми сидять в склепі і не дають продавати товарів."
О годинї 1-ій прийшла до ц. к. староства в Рогатинї телеґрама з ц. к. намістництва [на интервенцію директора п. Вас. Нагірного, котрий з першою телеграмою пійшов був зараз до ц. к. намістника — Ред.]. Телеґрама з намістництва наказала староству ревізію занехати і склеп Торговлї отворити. Але ревізія була вже скінчена і Торговля була вже отворена від години 10½, а тілько управитель не міг предвидїти, що жандарми будуть в Торговли сидїти, і не телеґрафував того за першим разом, отже і в телеґрамі від намістництва не могло бути наказу, щоби староство усунуло жандармів из склепу. Цїль тую мав другій телеґрам висланий управителем рогатиньскої Торговлї о годинї 11-ій. Але з причини, що уряд телеґрафічний був засипаний депешами в справі виборів і з Підгаєць, і з Бережан і зі Львова, то друга телеґрама Торговлї відійшла аж по виборї посла в Рогатинї.
Ми не сумнїваємось, що коли-б телеґрама була відійшла до Львова скорше, ц. к. намістництво було би наказало староству забрати жандармів з склепу "Нар. Торговлї", але остаточно опізненє висилки тої телеґрами справі не пошкодило. Як-раз о годинї 2-ій, коли музика заграла на містї Jeszcze Polska nie zginęła на знак, що Заремба вибраний послом, жандарми вийшли з склепу "Нар. Торговлї" — і вже тогдї Торговля осталась без надзору.
Тепер перейдїм з Торговлї на саму акцію вибору посла.
Отже мусимо з прикростію сказати, що такої огиди виборчої, яка була памятного дня 12 н. ст. лютого в Рогатинї, певно не видїв ще не то Рогатин, але і мабуть нїяке друге місто в Галичинї.
Аранжери вибору п. Заремби скликали на аґітаторів христіяньску польску голоту з Бурштина і з Рогатина, остатних батярів, або як в сїй околици зовуть "швонів", индівідуа без чобіт і без чола. Тота голота найостатнїйшого сорта поштуркувала і била честних виборцїв, священиків руских переслїдувала і прозивала найогиднїйшими словами, і то не тілько тогди, коли священик був з виборцями селянами, але і тогди, коли сам один ишов містом. Характеристична річ, що жидки рогатиньскі, ласі на заробок виборчій, побачивши, що дїє христіяньско-польска галастра, попустили в агітації, щоби не зовсїм спаскудитись компанією з батярами христіяньско-польскими...
Вибір ґр. Романа Потоцкого в 1885 роцї, хоч як був форсований всякого рода деморалізацією, однакож все ще мав характер якійсь зносний. Аґентами ґр. Потоцкого були панки, они зїхались на вибір і аґітували, правда, всїми деморалізуючими средствами, але не так огидно, як тепер голота польска. Тепер же в день вибору Заремби на посла не бачили ми в Рогатинї анї п. Бітнера, анї п. Романовского, анї Манецкого, анї Дїдушицкого — видко, що і они не могли вже в такій акції солідаризувати ся з Торосевичем та Манастирским, — видко, що кров шляхотска озвала ся в них сказали собі: Tego już za dużo... Дня 12 н. ст. святкували свою орґію: брутальність і груба сила розпяниченої голоти без искорки чести і встиду!
Ц. к. староство рогатиньске повисилало честним виборцям карти леґітимаційні аж 10 н. ст. лютого (отже на два днї перед вибором посла). Не диво, що деякі виборцї приїхали до вибору без карт, не діставши ще з почти. А трудно им було добути дуплікати. Від самого рана стояли жандарми в дверех староства і не пускали до бюра, бо ще не урядова година, а о 10-ій знов уже не пускали без карт леґітимаційних. Коли-ж деякій виборець приступив перед староством до священика порадитись, як би роздобути карту, то зараз прилїтали два-три батяри і безчестили священика остатними словами. Священик рускій не міг через тую батярню слова про мовити до виборця-селянина.
Жандармів мало ц. к. староство доволї, тож можна було ними розпоряджати. Кромі жандармів занятих деінде (н. пр. 2 жандармів в Народній Торговли), при долїшнім входї до будинку староства стояли 2 жандарми з надвору а 2 з середини, і в тїсній сали виборчій, як впущено туди виборцїв, уґрупувала ся жандармерія і між виборцями — для порядку.
Вибір почав ся около 12-ої години. При виборі урядували: на горі комісар Мільнер беріг порядку; в сали перед столом конципіст Ґавиньскій відбирав карти; за столом сидїв правительственний комісар — сам ц. к. староста Райхельт, а за ним ще якась персона в уніформі. Розуміє ся, до комісії виборчої не допущено анї одного руского виборця (анї між тими, що вибрали виборцї, анї між тими, що покликав ц. к. староста).
Почалось голосованє. Що дїяло ся при тім голосованю, сего я Вам, Впов. читателї "Дѣла", докладно описати не можу, бо даремна би була робота — ц. к. прокураторія сконфіскувала би, — то все буде докладно розказане в протестї, якій буде безперечно внесений до ради державної.
При голосованю упало на Юліяна Романчука 94 голосів, а на Зарембу 95 голосів. Але прошу зважити, що староста з комісією 8 наших найпевнїйших виборцїв не допустили до голосованя, а именно 7-ох виборцїв через те, що по дотичних селах повіту рогатиньского суть люде з тими самими назвами, що тих сїмох виборцїв, а осьмого нашого виборця не припущено до голосованя длятого, що перед десятьма лїтами, будучи війтом, сидїв за якусь бурду в арештї. І за тих 7-ох перших другі виборцї ручили, що то они власне суть виборцями, і за того 8-го ручив о. декан Макогоньскій з Липицї (бо то єго парохіянин), що вже минуло десять лїт від часу, як сидїв в арештї, — комісія таки тих вісьмох наших виборцїв не допустила до голосованя.
Як сказано: 94 виборцїв голосувало на Юліяна Ромяішука, а додати до того 8 виборцїв, наших певних, котрих не допущено до голосованя, — то виходить, що повіт рогатиньскій дав Юліянови Романчукови 102 голосів.
Комісія вписала богато голосів даних Юліянови Романчукови фальшивих: Роман Романчук, Юлія Романчук, Иліян Романчук і т. а. Таких голосів начислено аж 40! Инакше не можна собі тих фальшивих имен пояснити, як лише так, що хоть виборцї наші виразно і добре виговорювали имя кандидата, то комісія вписувала до лісти голосуючих имя перекручене аґітаторами, певне думаючи, що то не аґітатор але сам виборець перекрутив. Після приватних нотаток деяких виборців, межи 94 виборцями, що голосували на Юліяна Романчука, було тілько 5 таких, що имя "Юліян" змінили по свому після народного виговору, — хоч і ті голоси не можуть бути почислені нїкому инчому, лише Юліянови Романчукови, так само, як мабуть не квестіоновано голосів, котрі падали на Юліяна Зарембу, Романа Зарембу і т. п. Ну, розуміє ся, тим виборцям, що голосували на Зарембу, помагано: ледви виборець отворив уста, уже член комісії Пентер, почмайстер з Бурштина, крикнув басом: Kazimirz Zaremba!
При кінцевім голосованю, коли вже майже нїкого не було в сали виборчій, стягали аґітатори ще якихсь "спізнених" виборцїв. Розуміє ся, то вже мали бути самі для Заремби. Але комічна лучила ся при тім нагода. Коли один виборець підійшов до стола і висказано там здогад, що дав голос на Зарембу, він закричав: "Нї! нї! я на Юліяна Романчука!" А за ним ще два зовсїм несподївано для аґітаторів віддали свої голоси на Юліяна Романчука.
Наконець виголошено результат вибору в Рогатинї: ЮліянРоманчук 43 голосів, Заремба 114 — решта розстрілені і неважні.
Як оно так — се вже дійшов-би з лісти голосованя.
По оголошеню результату вибору настала, розуміє ся, велика радість для агітаційної голоти, для протекторів Заремби і для тих Хрунїв, що за горівку, ковбасу та Юдин гріш запродали свої голоси. Музика заграла Jeszcze Polska nie zginęła!...
А що-ж Русини — борцї честні, непідкупні, совістні, — словом: патріоти? А що-ж би? Деякі плакали, як дїти, з невимовного жалю. Я підходжу до одного честного сивоголового виборця селянина та і кажу:
— Годї, батьку, чого плачете?
А він менї відповідає:
— Не чуєте, як виграють: Jeszcze Polska nie zginęła?
— Не журіть ся, батьку, — кажу єму — усе в Божій воли! Нинї грають они нам дасть Бог ми заграємо їм...
Старий потїшив ся і обтер сльози.
Підійшов виборець священик, приступив до мого виборця, стиснув єму руку та й каже то само:
— Не журіть ся, дядьку! Перебудемо! Ви ж знаєте, кілько Русин шкір має...
— Та сїм, пан-отче!
— Ну бачите!
Богато сцен далось би навести з того памятного дня 12 н. ст. лютого в Рогатинї, але я вже і так розписав ся. Будь-що-будь, на мою гадку, Рогатинщина, давши при всїх звістних обставинах звиж сто голосів на руского народного кандидата, списала ся добре. На другій раз чей Бог дасть лучше!"
[Дѣло, 15.02.1890]
ІІ. Підгайцї.
При виборі посла в Підгайцях ми перепали. Причин того єсть більше. По перше — правибори, що відбували ся при страшній, небувалій доси деморалізації і натиску, хоч рускі комітети місцеві, взагалї взявши, немало потрудили ся, щоби правибори випадали для Русинів користно. В богато місцевостях зайшли очевидні неправильности при правиборах і правиборцї вносили протести до ц. к. староства в Підгайцях. Коли час минав а з староства не присилано рішеня протестів, громада удали ся до ц. к. намістництва, домагаючись наказаня pішеня протестів, але і надійшов день вибору посла, а не діждали ся нїякої відповіди.
Друга причина — се рік голодовий, а роздїленє запомоги державної і краєвої як-раз зійшло ся з вибором посла. Комісарі ц. к. староства, коли приїздили до сел на правибори, брали собі до помочи звичайно лїсничих або инчих того рода людей і представляли их селянам яко делеґатів ради повітової, що мають роздїляти запомогу. Ті делеґати запомогові, знаходячи ся в комнатах правиборчих, в многих надїйних місцевостях стероризували громадян і правибори випали для нас некористно.
Третя причина — то подкупства і зaпоєнє виборцїв через ніч перед вибором посла. По справозданю д-ра Савчака здавало ся, що всї ті виборцї, котрі того дня були рішені голосувати на руского кандидата, достоять твердо до кінця, а таких виборцїв, що найпевнїйших було 88, а з 10-ма не так зовсїм певними 98, отже значна більшість. Тимчасом виборцї з деяких сел в передодень виборів зїхали ся — замість в призначені им місця на нічліг недалеко від Підгаєць, — до самих Підгаєць. Тут в ночи аґітатори Заремби (під проводом звістного Сиґерича) кинулись на облаву на тих необачних виборцїв й через ніч зробили з них Хрунїв. До пізної поопівночи галастра поїла виборців по домах шинкових, так що в день вибору аж жаль було дивитись на виблїдлі і запухлі від запою лиця...
Наші виборцї, устоявші твердо до кінця, зїхали ся в день вибору рано точно о 8-ій годанї майже всї, а вислухавши богослуженя в церкви, зійшли ся громадно в заїздї Адлера, щоби ще раз обчислитись і ободритись. Однак уже тут при обчисленю показало ся, що нема між нами чимало навіть таких виборцїв, котрих ми держали за зовсїм певних. Серед нічної піятики дали ся перемикитити і перейшли на сторону противника. Зійшовшись в сали староства, ми вже знали, що будемо не то не в більшости, але навіть о кільканацять голосів в менчости.
Наші противники, обчисливши ся, що більшість по их сторонї, велись уже спокійно і не допускали ся насильств та взагалї средств примусових при виборі посла. Комісію вибрали очевидно по своїй воли. Наших карток на о. Стеткевича, о. Кир. Левицкого і ч. Павла Гальку було всего 76, а карток на сторону противників було 88. Таке саме число голосів одержали оба кандидати. О годинї 12-ій скінчилось голосованє а о 3-ій годинї казано зійтись вислухати остаточний результат вибору посла зі всїх трех повітів. Результат звістний.
Подаємо спис тих виборцїв, котрі вже в остатнім часї перейшли на сторону противника:
1. Болиновскій Семко з Бокова.
2. Бориславскій Гринько з Затурина.
3. Бучек Тимко з Швайкова.
4. Вергун Антін з Завалова.
5. Чуправскій Стах з Сїльця.
6. Дякович Никола в Загаєць.
7. Фіней Иван з Котузова.
8. Фуч Павло в Яблонівки.
9. Иваньскій Михайло з Коржової.
10. Качан Павло з Швейкова.
11. Кудриньскій Никола з Товстобаб.
12. Мисюрак Иван з Дрищева.
13. Мулик Олекса з Горожанки.
14. Мислюк Олекса з Бишова.
15. Поляний Петро з Рудник.
16. Пшеничняк Семко з Лисої.
17. Шимоняк з Волицї.
18. Тессаровскій Матїй з Яблонівки.
19. Ганущак з Литвинова.
20. Бея Михайло з Золотник.
21. Деркач Микола з Сапової.
22. Лукашів Андрей з Ищкова.
В прикрім настрою душевнім зійшли ся усї честні виборцї і відозвались голоси, що конче треба в найкоротшім часї завязати в повітї руске товариство політичне, котре би на будуще взяло керму виборів в свої руки. Всї зібрані одобрили тоту гадку і зараз завязав ся тимчасовий комітет, котрий має уложити статути, а потім скликати всїх передових дїятелїв повітових.
[Дѣло, 17.02.1890]
III. Бережани.
Послїдний вибір посла до ради державної відбув ся в Бережанах при такім тероризмі из сторони противної Русинам, при ужитю таких брутальних средств, що справдї приходилось сумнївати ся, чи обовязує ще в Галичині конституція?
Як тілько розпочали ся правибори, зараз Русини пізнали, що противники уживати будуть всїх средств, щоби не допустити вибору Русина.
При правиборах йшло им о то, щоби за всяку цїну вибирати Хрунїв на виборцїв, тож правибори відбували ся в великій части або з пресією або незаконно. На те єсть много фактів. Я наведу лиш кілька. До Таврова приїхав ц. к. комісар на правибори о 26 годин скорше, анїж були розписані, бо після розпорядженя ц. к. староства визначені були в Таврові правибори на 31 сїчня о 9 годинї рано, а комісар приїхав 30 сїчня о 7 годинї рано і заїхав не до уряду громадского, лиш до двора. Коли о. Дудрович, довідавшись о тім, явив ся у комісаря і учинив єму заміт, то комісар покликав ся на якійсь додатковий окружник староства (о котрім нїхто не знав) а котрий правибори в Таврові за-для ярмарку дня 31 січня в Козлові перенїс на 30-го Громадяне з Таврова внесли протест підписаний 65 виборцями, але протест той, як взагалї всї протести, не був увзгляднений! — На правибори до Лїсник приїхав делеґат староства Задорецчій в товаристві Маєвского. Коли виборцї почали однодушно голосувати на о. Григ. Кончевича і Ив. Придуна, обізвав ся Маєвскій: "Слухайте люде! Війт ходить за вами до староства, до ради повітової і всюди, a ксьондз що вам доброго зробив? Чому не вибираєте війта?" Стало ся се в присутности самого о. Кончевича. Се можуть посвідчити всї громадяне-правиборцї лїсницкі. — В селї Потуторах війт Шимво Ковальскій, знаний аґітатор польскій при всїх виборах, не оголосив на час анї місця, анї дня, анї години правиборів (бо доперва вечером перед днем правиборів прибив оголошенє), а комісар староства, приїхавши до Потутор, перевів правибори з 7-ма людьми за 5 мінут, навіть не роздягаючись з верхної одежї. З тих сїмох правиборцїв один єсть жидівским водоносом, а в вільних хвилях ходить на жебри, а один голосував такій, що єго зовсїм не було. Розуміє ся, против таких правиборів громада внесла протест, але староство не увзгляднило. Що чч. громадянам потуторским говорив ц. к. староста Коляжовскій, се буде наведене в протестї, що внесе ся до ради державної. — В судовім повітї козівскім їздив з комісарем староства на правибори Нута Курцрок, бувшій писар в Козові (той сам, що то против него вело ся карне слїдство о злочиньство обманьства, спроневіреня і т. д.) В Комарівцї вийшов Нута Курцрок до зібраних громадян і запитав: чи будуть голосувати на війта? Всї заявили, що нї. Почалось голосованє. Ледви переголосувала одна третина, а з того 3 голоси упали на війта, перервано голосованє, дальших голосів уже не приймано і війт став виборцем.
Нехай вистане бодай отсих кілька прикладів для характеристики, як переводились правибори в повітї бережаньскім. Як сказано, протесту не увзгляднено нам анї одного. До того нї в одній громадї не відбували ся правибори перед комісією зложеною з зверхности громадскої (начальника і двох асесорів, як приписує ординація виборча), а тілько перед самим начальником громади.
Карти леґітимаційні не видавали комісарі виборчі зараз, а тілько давали квітки, з котрими треба було зголошуватись до староства. Що дїялось при видаваню тих карт виборцям (по одному), се буде описане докладно в протестї до ради державної.
Вечером в передодень виборів запоювано виборців по шинках до пізної ночи, а головні аґітатори за Зарембою, Нута Курцрок і Маєвскій, ходили по шинках, яко протектори тої деморалізації. Нута Курцрок розтаборившись в готели Равича, де приміщено виборців руских, купував голоси і роздавав гроші: н. пр. ч. Павлови Гавдидї з Саранчук 85 зр., братам Самофалам з Рибник по 30 зр. за голос. Мимо того всї ті честні виборцї голосували на Юліяна Романчука.
В сам день вибору посла було в Бережанах для руских виборцїв правдиве пекло, таке саме, як то описав справоздавец вибору посла в Рогатинї. Безчельна, подла по части польска а в більшій части жидівска голота з Бережан і спроваджена з місточок Козови і Козлова, батярня почала напастувати честних виборцїв наших, викликала авантури аби потому поліцаї міскі таскали наших виборцїв до арешту на час вибору посла. Авантура відбувала ся в дуже простий спосіб. Одному з наймлених за 2 зр. батярови указав Нута Курцрок чи котрий другій з аґітаторів за Зарембою — честного нашого виборця, звичайно чоловіка з впливом. Батяр кидав ся тому виборцеви перед ноги на земли і починав кричати: "ґвалт! що бєш?" Тут уже чекали другі батяри, обступали виборця і батяра, сїпали виборця, нїби-то напастника, — зараз прибігали поліціянти і таскали виборця враз з дотичним батяром до міского арешту Бідний виборець аж плакав в арештї з роспуки, що не може сповнити свого конституційного права і святого обовязку супротив справи рускої, — а батяри в арештї виправляли гопки...
Раненько в день вибору посла дістав один священик рускій безименну карточку від одного поліціянта: "Жиди підмовлені будуть вдавати ся в авантури з виборцями. Инспектор міскої поліції знає о всїм. Виборцїв будуть замикати. Не стерпіть такої безправности. Зарадьте!" І оно справдї так стало ся, а зарадити не було способу. Поліцаї, по більшій части підпиті, замикали виборцїв до арешту, а не було до кого удати ся, щоби виборцїв випущено. Через весь час, т. є. до 2-ої години пополудни, не було инспектора поліції, Зімроза, в канцелярії. О. Иван Дидик з Нараєва, ходив за своїм нечинно арештованим виборцем до бурмістра бережаньского, Ґертлера, а коли бурмістр не хотїв випустити виборця з арешту, "щоби не утїк", то о. Дидик складав значну грошеву кавцію. Але п. бурмістр відповів: My wimo, co robimo — і не випустив виборця. А замітна річ, що нї один Хрунь, хоч був мертвецки пяний, не дістав ся під ключ арешту міского.
Подаємо имена потерпівших за руску справу виборцїв, арештованих в день вибору:
1. Николай Ягоцкій з Нараєва.
2. Захарія Олійник з Конюх.
3. Іосиф Медвідь з Вибудова.
4. Михайло Федор з Будилова.
5. Яків Бортник з Плаучи великої.
6. Емиліян Карпин з Плаучи великої.
7. Іосиф Гладчук з Козівки.
8. Стефан Кульматицкій з Городища.
9. Стефан Зелик з Бишок.
Шкода з арештованя виборцїв була подвійно велика: раз, пропали их голоси для Юліяна Романчука; а по друге: ті виборцї мали би були вплив на других виборцїв.
В сали виборчій заинтерпелював о. Григорій Кончевич старосту п. Коляжовского: чи ц. к. старостї відомо, що в містї викликувано авантури і позамикано виборцїв? П. Коляжовскій відповів на те: Gdyby і ksiądz wyprawiał hałaburdy po mieście, to i księdza przyaresztują. Та, як би вирабляв?!
При голосованю ч. виборець Павло Гавдида, виголосивши имя "Юліян Романчук" сказав до комісії виборчої:
— Прошу Світлої комісії, менї тут дали 85 риньских за голос, щоби я голосував на якогось посесора, еміґранта польского Зарембу. Але я голосую по совісти на Юліяна Романчука, а тоті гроши тут складаю...
Коли він се сказав, усї панове при столї комісійнім почали кидатись, тріпатись, і закричали честного виборця:
— То do komisyi nie należy! Idźcie sobie! Z Bogiem!
І п. староста Коляжовскій був тої самої гадки:
— Idźcie, idźcie! To należy do sądu! Do nas to nie należy!
За тую честноту, за той праведний характер ч. Павло Гавдида мало-що не поплатив може і житєм. Товпа жидівскoї голоти кинулась і гонила за ним аж до дому совітника судового Трусевича. Там сховав ся ч. Гавдида у кухни. Доперва на интервенцію д-ра Андрія Чайковского висланий жандарм охоронив ч. Гавдиду і перевів через купу голоти в місце, де ч. виборець чув ся уже безпечним.
Під конець годить ся згадати і то, що виборець з Ольхівця Яцко Матус не дістав карти леґітимаційної, хоч кільканацять раз ходив по карту то до війта то до староства, а все єго відсилано з одного місця в друге.
З салї виборчої випускано инчими дверми тих, що голосували на Зарембу, а инчими тих, що віддали голос на Романчука. Наші честні виборцї мусїли витерпіти дуже багато, заки видобули ся з шпаліру безвстидної аґітаторскої голоти.
По виборах очевидно був для Хрунїв пир шинковий, як za króla Sasa... За піятику платив аґігатор Заремби Маєвскій.
Подаючи отсе справозданє з вибору посла в Бережанах, ми вибрали з фактів, зібраних до протесту, тілько малу частину, а именно тілько то, що пропустить цензура прокураторска. З протесту же самого довідає ся рада державна і світ таких річей, котрих доси мабуть не бувало ще від часів конституції, а именно: що за люде — кромі Нути Курцрока, — підкуплювали виборцїв..
А що-ж на все те кажуть bracia Polacy в Бережанах, польска интеліґенція? А що-ж би? Загал тїшить ся з славного zwycięstwа — — десь-не-десь тілько обізвесь між чотирма стїнами (аби хто не підслухав) якійсь білий крук: Do czego to wszystko doprowadzi?!
[Дѣло, 22.02.1890]
22.02.1890