В фейлетонї нашого "Дѣла" поміщено було вже кілька причинків до исторії ґвардії рускої з 1848 року. Між инчими бл. п. Іосиф Лозиньскій з Яворова списав нам исторію ґвардії яворівскої. Нинї, из удїлених нам кількох документів з 1848 року Впов. Ив. Борисикевичем, подаємо письмо о. Білиньского з Тернополя писане до Головної Рускої Ради у Львові в справі орґанізації ґвардії рускої в Тернополи. Для лучшого же вирозуміня того письма, подаємо перше (літоґрафовану) відозву Головної Рускої Ради, поручаючу завязуванє ґвардії рускої по цїлій Галицкій Руси.

У Львові, дня 2 н. ст. липня 1890.   Закон ухвалений ческим соймом в маю сего року на надзвичайній сесії, а дотикаючій нового устрою краєвої ради шкільної в Чехії, одержав уже цїсарску санкцію.  

Справа перестрою наших читалень в тім напрямі, щоби вони стались могучою підоймою та опорою в економічнім житю нашого простолюдина, є питанє величезного значіня на дальший розвій цілого нашого народу. Корінь нашого народу — мужики-хлібороби. Єсли коріневи нестає животних соків, то й житє цілоі ростини загрожене; така ростина не жиє-розвиваєся, тілько нидіє; леда яка невзгодина задає йій смерть. Хлібороб наш голодний та збіджений, стає наймитом на власній землі, а панами землі стають розбогатілі працею простолюдина жиди-спекулянти, елємент крайне небезпечний і нам ворожий.

І.  

У Львові, дня 28 н. ст. червня 1890.   Имни та пеани лунають від кількох днїв в офіціяльній і польскій прасї. Голосні фанфари несуть ся на всї сторони, вонні кадила горять густим димом. Міністер долитавских фінансів обійшов 26 червня десятилітний ювілей своїх трудів на поли адміністрації скарбу державного.  

Общество св. Василія Великого в Унгварі (Ужгородї) видало "в пользу і употребленіе подкарпатскаго греко-кат. угро-русскаго народа" — "Крестний місяцослов на 1890-ий простий год" (рік виданя XXIV).   Місяцослов сей, виданий під редакцією Юлія Дрогобецкого, заслугує на увагу своїм змістом тай формою і відбиває корисгно від деяких инчих видань на Угорскій Руси, які попадають нам в руки.  

Ми вже кілька разів згадували, що на сегорічній виставі господарско-промисловій у Відни і наш домашний промисл єсть поважно заступлений. На виставу вислали предмети промислу домашного: ґр. Володимир Дїдушицкій, пп. Тадей Федорович з Клебанівки і Володислав Федорович з Вікна, ґр. Потоцкій з Бучача, школа кошикарска з Ярославля, директор Людвик Вербицкій, п. Пшибиславскій і школа слюсарска з Свйонтник. Предмети промислу суть подїлені на вісїм громад.

Бучач дня 10 н. ст. червня.   Дня 31 н. ст. мая відбула ся в ц. к. повітовім судї бучацкім розправа против тамошного ц. к. старости Шута, обжалованого о. Петрицким, руским сотрудником в Бучачи, о оскорбу чести. Розправу провадив адюнкт Милашевскій (хоч справа була спершу в бюрі авскультанта Сосновского). Старосту заступав комісар Марцїнкевич.  

І.   Під таким заголовком вийшла сими днями безименна брошурка в Бережанах на 12 сторонах друку. Можна догадуватись, що автором єї єсть видавець "Посланника". Тенденція брошури виходить виразно из єї змісту. А зміст брошури ось якій:  

(Письмо з Станіславівщини)1).   Статі в "Народі" про те, як виховуються питомці гр. к. семінаріі ві Львові на провідників народу, так міні подобалися, що у мене тілько й думки було, коби хто тепер узявся писати про йімосцянок та йімосців. Важна се справа. На жаль, доси ніхто за неі не взявся, отже я роблю початок — пишу, що совість каже і очи бачать.